Розділ 2: Створення кинджала

Королівство Мелатонія, одне з найбагатших королівств на континенті. Можна сказати одне, що королям та королевам пощастило, що вони правили таким королівством, тому що у них видобували золото, і воно було розкидане по усій Мелатонії, звісно ж, що золото було ще у золотому королівстві Янталія, але там не було так багато як у Мелатонії.

Зараз цим королівством править мудрий та добрий король Флін, він не брав участі у жодних битвах та війнах, і через це його прозвали король Флін Миротворець. Але такі добрі як він, у цьому жорстокому світі довго не живуть, він помер від невиліковної хвороби. Його дружина королева Гелена Хілтон справжня спадкоємиця королівства Мелатонії, не могла правити, тому що вона жінка. Її батько, покійний король Остін Хілтон мав двох дочок близнят, Гелену та Хеллу, вони росли слухняними та в любові, хоч вони були як дві краплі води, характери у них були зовсім різні. Хелла була войовничою та запальною, вона любила зброю та вправно володіла мечем, вона не любила носити довгі сукні, а коли носила то лише зелені, тому її прозвали зеленою принцесою. Гелена була стриманою, розумною, і дуже добре вміла слухати, коли Гелена була ще малою, вона крадькома пробралася на засідання радної зали й підслуховувала політичні розмови. Гелена завжди хотіла бути королевою, а Хелла лицаркою, їхні мрії здійснились. Попри те що жінка не може правити королівством, Гелену видали заміж за лорда Фліна Стерлінга, і вона стала королевою, але не правителькою. А принцеса Хелла створила альянс принцес воїтельок, але вона померла і Гелена залишилась самотньою.

Альянс принцес воїтельок, був заснований Хеллою Хілтон, задля безпеки мирних жителів усіх королівств. Коли Хелла хотіла його створити, то вона не знала яких принцес їй шукати, бо майже усі вони були ніжними та чутливими, і не вміли тримати меч у руках. Але все ж таки до неї дійшли чутки про деяких принцес в обладунках. Хелла осідлала свого швидкісного коня та помчала до королівства Айстрандія. За чутками у сніжному королівстві Айстрандія, донька короля Марселя, Дейзі Йорк, займається битвою на мечах, ще з самого дитинства.

Хелла вже прибула, королівство Айстрандія не було далеко, тому вона швидко була вже на місці. Біля воріт, які вели до замку, стояли вартові твариноподібні. Двоє вартових, для Хелли були трішки страшними, це були хижі собаки, схожими на вовків, їхні жовті очі дивились на неї, і викликали дуже великий страх, але Хелла тримала себе у руках, вона знала, що страх це нормально, але уміла його приховувати. Один вартовий заговорив.

— Хто ви така, і чому сюди прибули?

Його голос був дуже грубим та хрипким, Хелла глянула йому в очі та мовила.

— Я принцеса королівства Мелатонії, Хелла Хілтон, прибула до принцеси Дейзі Йорк, з пропозицією.

Вартовий кивнув своєму другові, який стояв ліворуч від нього, і той пішов повідомити радника короля. Через деякий час заходить вартовий та радник, поки їх не було Хелла встигла замерзти, в цей час, у королівстві був дуже сильний мороз. Радник привітався із принцесою, та сказав іти за ним.

Вони зайшли в середину замку, у ньому було вже трішки тепло, але однаково холод щіпав її. Радник провів Хеллу до тронної зали, де на троні сидів король Марсель, праворуч на троні сиділа його дружина королева Ксена. Хелла підійшла та зупинилась біля сходів, які вели до престолів. Вклонившись перед королем та королевою, Хелла мовила.

— Я прибула до вашої доньки, Дейзі Йорк.

— Ми знаємо, — мовив король. — Мій радник проведе вас до неї.

Хелла ще раз вклонилась та пішла за радником. Вони почали іти вузькими та прохолодними коридорами, і нарешті прибули до цілі. Радник залишив принцесу Хеллу саму перед великими дубовими дверима. Хелла провела поглядом радника, а тоді глянула на двері, вона доторкнулась до холодної ручки та відчинила двері, які важко було посунути, але вона змогла. Хелла побачила принцесу Дейзі, яка тренувалась зі своїм тренером, у битві на мечах. Тоді Хелла усміхнулась.

— Гарно б’єтеся, принцесо! — на повні груди мовила Хелла.

Після слів Хелли, Дейзі та її тренер перестали битись. Дейзі пильно придивилась, хто ж це мовив, бо голос був їй знайомим. І вона впізнала, вона вже бачила принцесу Хеллу, вони колись зустрілись на золотому балі в честь Залізної Троянди.

  — Дякую, — мовила Дейзі. — Чому ви сюди прибули, принцесо?

— Я хочу створити альянс принцес воїтельок, і хочу запропонувати, аби ви приєдналися.

— А, задля чого ви створюєте цей альянс?

— Я хочу створити його, щоб підтримувати безпеку мирних жителів в усіх королівствах, і показати, що жінка це не пусте місце.

Дейзі усміхнулась їй, бо підтримувала таку думку принцеси Хелли.

— Коли ми познайомилися на золотому балі, то ви не казали мені, що вмієте битися на мечах.

— Про таке не говорять, тим паче жінки.

Вони обоє засміялись. Тоді Дейзі підійшла блище до Хелли та простягнула свою лапу.

 — Я з великим задоволенням приєднаюсь до вашого альянсу.

На Хеллиному обличчі намалювалась усмішка, і вони пожали одна одній руки. Після цього принцеса Дейзі, взяла свій меч який називався “Лютий звір”, осідлала коня та разом із Хеллою поскакали до Драконії.

Драконія, королівство видатних королів та королев. Хеллі це королівство завжди було до душі, тому що там, чоловік та жінка були на рівні. Прибувши до Драконії, вони одразу відчули як клімат змінився, їм стало спекотно, тому вони зняли із себе шуби. Хелла та Дейзі добралися до замку, могутніх драконів. При вході вони побачили вартових та багато вогнів які освічували замок. Тільки но вартовий хотів щось промовити, як його перебила принцеса Даяна Деларіон, біловолоса красуня, з пухкими губами та червоними очима. Даянині очиська завжди видавали її характер, він був строгим та впевненим, але крізь цю темну ніч, завжди пробивався промінчик світла.