Залізна основа

Глава 15. Поворотний хрест

На схилі між лісом і полем стояв старий кам’яний хрест. Його поставили ще за діда-прадіда — як межовий знак. Кажуть, той, хто пройде повз нього з молитвою, не зіб’ється з дороги.
Цього ранку під хрестом зібралась варта.
— Чужинці, — сказав дозорець. — Троє. Підійшли вночі, сплять під деревами.
Тарас підійшов сам. Без зброї. Обережно, але впевнено.
— Ви хто?
Один із чоловіків підвівся. Обличчя в шрамах, очі темні.
— Ми з-під Вежгорода. Втікли, коли там усе згоріло. Нас прогнали звідусіль. Почули про Синєбор. І прийшли.
— Багато хто чує. Але не всі приходять з миром.
— У нас нема навіть ножів. Лише руки. І спогади.
Тарас глянув на них довго. Потім сів поруч.
— Тут межа. Але не та, що на мапі. А в душі. Якщо ви готові жити як ми — підете далі. Якщо ні — повертайтесь.
— А якщо ми не знаємо як ви живете?
— Тоді вчіться. І не зраджуйте.
Він провів їх у село. Люди дивились із підозрою, але не з ненавистю. Бо вже знали: чужинець сьогодні — брат завтра, якщо серце його відкрите.
Хрест на схилі залишився. Але відтоді його називали Поворотним.
Бо там вирішувалось — хто ти: мандрівник чи здобич, друг чи зрадник, тінь чи основа.
А ще — тому, що з нього починалась нова дорога. Та, що веде не в інше місце, а в нове життя.

Valadin

Подобається

#2805 в Фентезі

У тексті є: історичне фентезі

Відредаговано: 07.08.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись