2

2

Дракон з Боженою на своїй металевій механічній спині летіли довго, аж поки на горизонті не показався величезний палац.

Він ближчав, ніби був зроблений з металу.

Дракон разом з дівчиною все наближався до цього металевого витвору, а потім залетів на веранду на даху металевого палацу, на якому росли справжні живі рослини.

Дивно та й годі.

Божена злізла з дракона, який одразу ліг на підлогу та заснув.

- Велетеню! Ти повернуся! Нарешті! - на дах вбіг парубок. - Ти хто така?

- Божена. - відповіла дівчина.

- Звідки ти тут? - не припиняв свої запитання хлопець.

- Ваш Велетень мене сюди приніс. - пояснила Божена.

- Навіщо?

- Не знаю. Дракон запропонував мені віднести мене до ньоно до його дому. А я погодилася. Ось і все.

- Навіщо погодилась?

- Бо мені нікуди йти. Я не знаю тут більше нікого, крім нього. Тепер ще й крім вас.

- Ти звідки?

- З іншого світу.

- А конкретніше?

- Я не можу пояснити.

- А ти спробуй.

- Я доторкнулася до серця на залізній черешні, яку зробив мій дідусь, - і опинилася у світі, який бачу вперше. Думаю, щоб піти з вашого світу та повернутися додому, треба повернутися до такої ж самої черешні, як та у саду мого покійного дідуся, до того дерева, поблизу якого я опинилася у цьому світі, знайти на стовбурі таке ж саме серце, доторкнутися до нього, - і я, можливо, зникну звідси та опинюсь у своєму світі.

- Встигнеш повернутися. А поки що ти моя гостя. У мене багато місця. А Велетень поганих людей не приносить у палац. Велетню! Вічно ти дивуєш мене! - але дракон не реагував на слова та голос свого хазяїна, бо міцно спав.

- І тут не має підступу чи пастки?

- Ти ж про це не думала, коли прийняла запрошення Велетня. І не повернулася ж додому, як ти кажеш, за допомогою металевої черешні. Отже, тобі цікаво. А мені цікаво з тобою. Бо усі тут дівчата такі нудні. А у тебе є таємниця, яка мене зачаровує. Крім того, ти найгарніша з усіх жінок, яких я тільки бачив. А бачив я усіх жінок свого королівства.

- Як же звуть короля цього королівства?

- Данило.

- Вас просто називати Данило?

- Так. Просто по імені. Й ще одне. Називай мене на ти: я ще не настільки старий.  Навіть ще не одружений. І планував влаштувати бал, щоб обрати собі наречену. Але, думаю бал вже не потрібен. Хіба що познайомитися усіх зі своєю обраницею.

- Ви щойно не знали... ти щойно хотів влаштувати бал, щоб обрати, а тепер ви вже впевнені, кто вона... -захвилювалася Божена, відчуваючи натяк.

- Так. Бо це ти.

- Але ж ви мене не питали?

- А королі не питають. Вони самі обирають та беруть те, що обрали, самі.

Божена зблідла, бачачи, що підлога починає підніматися.

А потім відчуваючи себе в міцних чоловічих обіймах.

Божена поклала голову на широкі груди, притискаючись знесиленим тілом до Данила.

"А й не так і погано бути його дружиною, - подумала вона, - принаймні він гарний та молодий. І володіє палацом та цілим королівством. Пристосуюся. Жінки й не так жертвують заради своїх чоловіків"