Наплічники на плечах, ножі у ножних, дві людини зі своїми одомашненими вовками у дослідницькому поході. Йти через ліс приємно, але дуже важко. Де-не-де зустрічаються непрохідні хащі, через які не пройти без мачете.
У новому світі життя мусило розвиватися з початку. Старі ліси майже зникли, тому віднайти велику сосну було наче не дивом. Такі дерева ми оберігали від зайців, якы ласують корою, мурах, які будують житла в стовбурах дерев та оленів під час линьки. Дідусь казав, що раніше оберігали не лише поодинокі дерева, а й цілі ліси, що пролягали на цих горах, папороті й невеликі ялини. Таке поєднання двох світів рослинності важко було зустріти до катастрофи, але зараз це повсякденність.
Анна наблизилася до нього надто близько.
Від такої близькості Андрію довелося відступити, впершись у стовбур дерева. Тим часом Анна все наступала. Підкинувши ніж у долоні, дівчина швидким рухом занесла його над головою й нанесла удар. Андрій різко вдихнув. Прослідкувавши поглядом за рукою Анни він побачив, що її ніж стирчить у дереві.
- Ай! Це було вбивство мого самолюбства?
- Саме так. Прямо в його серце.
Андрій подивися знову на ніж, що був за декілька сантиметрів від його голови.
І не зволікаючи дівчина побігла геть. Сміючись, під'юджувала хлопця різними влучними вигуками та коментаріями. Так, біжучи один за одним, вони спустилися до підніжжя гори. Вмившись, та поповнивши запаси води, друзі рушили вздовж берега.
Кілька днів вони прямували до величезної гори. Її назвали Двадцять першою, хоча у неї була назва. Цю назву знало старше покоління, вони називали її Говерлою, з нею пов’язували романтичну легенду про мавку Говерлу і сільського парубка Прута, які покохали одне одного. Це кохання не було схвалене батьком мавки, лісним богом, тому він перетворив свою доньку на гору, а парубка на горну річку, шлях якої пролягав в околицях гори, але ніколи не на ній.
Враз вона зупинилася й різко присіла навколішки.
Андрій покірно замовчав. Тим часом полосата дика свиня перекопувала землю. З півгодини ця тварина порпалася, чавкала, хрюкала. Але в тім пішла геть. Вибравшись з свого прикриття, друзі вирушили далі.
Уявивши таку альтернативу Андрій поморщився, на що його подруга дзвінко розсміялася.
Їм залишалося ще трішки до місця призначення, але вони все ж таки вирішили зупинитися на обідню перерву. Спостерігаючи за трапезою дикої тварини Андрій і Анна й самі зголодніли. Головною стравою сьогоднішнього дня була, як і казала дівчина, білка. Її Анна вполювала, ще до зустрічі з дикою свинею. Вміло розділивши її тіло на шматки Андрій розпалив багаття. Поки хлопець займався готуванням їжі, Анна вирішила роздивитись місцевість.
Відкрита галявина була заповнена різнобарв'ям квітів: жовтими кульбабками та солодкою конюшиною, десь можна було побачити острівці польових ромашок. Над цими природними килимами літали бджоли й метелики. Десь далеко з лісу чути спів птахів, а від табору линув запаморочний запах їжі.
Трохи далі, де починався знову ліс, між травою були прогалини. Така аномалія притягнула погляд Анни. Обернувшись, вона прорахувала, що це досить далеко від їх місця зупинки й якщо вона туди побіжить, то примусить Андрія чекати, а можливо й нервувати. Тим паче краще займатися дослідництвом на повний шлунок.