Залоскотав до самого кохання...
І кожен ходить тихо у закритій масці...
Усе міняється, і не стоїть на місці.
Все крутиться, живе довкола нас.
І кожен ходить тихо у закритій масці,
Ховаючи під нею не одну з гримас.
Хтось біль і смуток нею прикриває,
А хтось давно під нею згнив.
Хтось криком, сильно спокою благає,
А хтось і душу, й серце глибоко зарив.
Комусь колись підрізали мрій крила,
А хтось уже в майбутньому живе.
Комусь минуле очі геть закрило,
А хтось втомився і по течії пливе.
Життя так часто біль для нас приносить,
Заплутує і насилає сон,
Кожна гримаса це по-свойму переносить,
Або ж закриється ілюзіями тон.
І кожен з нас страхів багато має,
Ховаємося від майбутнього всі ми,
Але одненька істина тут все ламає,
Кожен наступний день - в майбутньому вже ти.
Всі боїмося, але двері відкриваєм
У щось нове, незвідане для нас.
І якби лячно не було, ступаєм,
Ми робим крок в майбутній час.
Нехай воно незвіданим все буде,
Нехай воно вогнем все спалить враз,
Минулого гримаси кожен хай забуде.
Хай спалить ненависть й все зло образ.
Відредаговано: 07.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
