Залоскотав до самого кохання...
Залоскотав до самого кохання...
Початок осені - вперше побачила тебе.
Ти вирішив тоді пожартувати…
«Чого обманюєте ви мене?»
«Як смієте мене обманщицею називати?»
Ми бігали як діти геть малі
Тоді почав мене ти лоскотати.
Я так прекрасно пам‘ятаю миті ці,
Тоді ж то я і почала кохати…
Такий смішний, веселий, інколи дитина.
Простий легкий, наївний трохи теж.
Перед очима все стоїть картина
Як ти мене за руку міцно так береш.
Чому вони холодні запитав,
А я відразу так зніяковіла.
Ніяк мене нікуди не пускав,
І я іти поправді й не хотіла.
А потім ти прийшов на допомогу,
І все частіше тебе стало поряд видно.
Ти не ходив так точно ні до кого,
Спочатку це здавалося так дивно…
А після сталась цікавіша ще історія.
Я повернула голову, позаду ти стоїш.
Так близько - зазіхнув на особисту територію.
Цікаво було, що в душі таїш.
А якось перегородив дорогу,
Коли по сходах піднімалась я,
І мало не впустив мене ти на підлогу,
Коли раптово ти перехилив та обійняв.
Скільки всього - ці спогади, думки…
І рветься серце з вечора до рання.
Напевно пам‘ятатиму я це віки…
Залоскотав до самого кохання…
Відредаговано: 07.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
