Залоскотав до самого кохання...
Чи доведеться глянувши на тебе, зустріти хоча б раз ше погляд твій?
Чи доведеться, глянувши на тебе,
Зустріти хоча б раз ще погляд твій?
Нічого не лишила я для себе,
А все для того, щоб сказати «мій».
Віддала я себе, і душу, й серце,
Всі посмішки, любов усю свою.
Усі вірші, пісні - для тебе все це.
Пробач мені за помилку мою…
Твій холод й інколи байдужість
Вбивали вже мене не раз.
І те що ми робили - дурість!
Те що зробили відштовхнуло нас…
Багато думали, усе контролювали,
Замість кохання, рились в голові.
Якісь фантазії й картинки малювали.
І цим створили перешкоди лиш нові.
Багато дров з тобою наламали.
Що ти, що я зробили боляче не раз.
Самі від себе ми усе втікали
З надією, що це врятує нас.
Вже осінь та пройшла, коли все почалося.
Вже кінчилась зима, пройшли вже миті ці.
Скільки всього вже пережити довелося.
Чи буде ще? Чи все лишилося в минулому житті?
Відредаговано: 07.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
