Залоскотав до самого кохання...
Тебе я вирву якось із душі...
Тобою марила, тобою я жила…
Тебе любила, що аж задихалась.
Через дрібниці я уже щасливою була.
Хоч як це припинити намагалась.
Достатньо мені було просто знати,
Що поряд ти, хоча й не на очах,
Від однієї думки починала я літати,
Й не спала від думок тих по ночах.
Достатньо погляд твій було зустріти,
І я була високо в небесах.
Я і не думала, що можна так любити.
Так сильно, щоб читалося в очах.
Я до останнього всю біль свою терпіла.
Я до останнього надіями жила.
З тобою бути до нестями я хотіла.
Тоді така щаслива я була.
Тепер же час пройшов і я вже розумію,
Що стали зовсім ми далекі і чужі.
Та ні про що я зовсім не жалію.
Тебе я вирву якось із душі.
Я буду всім ходити, посміхатись.
Робити вигляд, що ніхто для мене ти.
Я буду далі жити намагатись.
Спалю між нами я нарешті всі мости.
Відредаговано: 07.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
