Глава 6

За вікном було темно. Лікарня була на пагорбі, тому Оленка весь день милувалась містом і горами, а вночі миготливими вогниками. 

Особливим місто ставало тоді, коли вимикали електроенергію. Тоді всі засвічували хто що мав. Світло у вікнах ставало набагато тьмянішим і мягшим. Оленка уявляла собі, як скоро в палату зайде Олексій. Зайде до неї на обох ногах. 

Він скидав їй багато фото та відео з новеньким крутим протезом, який був дуже комфортним і він швидко до нього звик. 

Вона не знала коли він має приїхати. Тому, що коли вони останнього разу спілкувалися, не було точно відомо о котрій годині рейс. По її розрахунках, він вже би мав бути. Але, якщо він не знайде її телефону, то мабуть знайде її через лікарів. 

В таких думках вона задрімала. 

Олексій тихо увійшов в палату. Він побачив свою пташку в ліжку. Глянув на неї і стерп. Під оком був величезний синець. Руки перев'язані бинтами. Голова теж в бинті.

Він підійшов до її ліжка... Сів до неї і тихенько прошепотів

• Вибач мене, що я поїхав... Вибач мене серденько, що хтось зробив з тобою таке... Я обіцяв тебе оберігати, а сам кинув напризволяще... Прости мене...
• Олексій.....

Оленка вчепилась в його шию і почала цілувати... Вона потягнула його на себе і більше не хотіла відпускати. 

• Ти прийшов... Я кохаю тебе
• Що сталося... Хто це був?
• Лариса...
• Хто?
• Лариса приїхала. Хотіла на тебе чекати в вашому домі. Виганяла мене...
• Ти серйозно? Якому нашому домі
• Ну я так їй і сказала...
• А вона?
• Спитала мене про те, яке я маю право бути в її домі...
• Надіюсь ти її послала?
• Не встигла...
• Я її вб'ю чесно...
• Нащо, думаю, що достатньо написати заяву в поліцію. Я чекала на тебе, щоб ти всім цим зайнявся.
• Я не міг тебе знайти. Я весь день... Я чуть дахом не поїхав...
• Уявляю... Вибач, я не пам'ятала твого номеру. Всі контакти на телефоні. Я просила медсестру поїхати пошукати телефон. Вона не знайшла. Потім ще раз поїхала. Лишила тобі записку де я.
• Я не бачив. Де вона її лишила?
• Казала що в дверях.
• Я не йшов тими дверима, бо вони забиті фанерою. Користувався кухонними. Я шукав тебе. Був всюди. Навіть в морзі... То хана.... Я чуть не дістав інфаркту.... Чесно...
• А в приймальні тобі чому не повідомили де я?
• Я питав. Казали, що нема такої.
• Якої такої.
• Казали що нема Остапчук. Ніде. Ні в приймальні, ні в хірургії, ні травматології. Я не був тільки в інфекційному і тут.
• Зай, я ж по документах ще Нікітіна. Я тільки минулого тижня дала паспорт на переробку...
• .... який ж я ...
• шшшш все пройшло..
• Та сучка тебе штовхнула на двері?
• Майже. Вона вирішила прорідити мені волосся, поправити колір шкіри під оком. Правда гарно?
• Ти ще маєш силу жартувати?
• ))
• Вона тебе штовхнула на двері?
• Майже. Вона мені вчепилась в волосся, я пробувала звільнитися і перечепилась. Я впала на двері сама...
• Нащо я поїхав.... Я такий злий на себе....
• Не треба... Все в минулому... Кохаю тебе....
• Я тебе теж... Вона тебе хоч привезла після того як ти впала на скло?
• Ні... вона втекла.
• Б..ть, ну шо за людина.
• Перестань..
• Хто тебе забрав? Швидка?
• Неа... Грибники. Сім'я, вони недалеко від нас машину поставили. Добре що якраз йшли біля нас, почули крики, завезли мене сюди.
• Побачу, вб'ю. Чесно... Поясни чому ти в цьому відділенні? Ти десь там... поранилась?
• Не зовсім.
• А що?... Можеш сказати?
• Відкрий шухляду, оцю верхню.

Олексій відкрив шухляду. Там лежав невеликий конверт. Оленка попросила його відкрити. 

Олексій витяг знімок УЗД. 

• Читай вголос
• Так Нікітіна... Ти не Нікітіна... Олена 24.10.22 плідне яйце. Не поняв...

Підняв очі на Оленку, потім повернувся до УЗД. 

• Ти...
• Ми... будемо... батьками. Хотілось зробити сюрприз...Вийшло ефектно... Дуже...
• Значить я тато цієї мацьопки?
• Так. Ти будеш татком.
• Чекай... Шок.. а те, що ти травмувалась малюкові не пошкодило.
• Ні. Тому робили УЗД, бо мені через стрес трохи нив низ живота. Вже все добре.

Здавалося, що весь простір і час зібралися в оцій світлій точці на знімку. 

• Серденько, в нас буде маленьке немовлятко. Ти будеш найкращою мамою в світі, а я буду поруч. Кожен день... Обіцяю, що я більше тебе так на довго не залишу ніколи. Місяць тому я був потовченим війною каліччю, який залишився без нікого. Потім з'явилась ти. І я думав, що більшого щастя не існує. А сьогодні моє життя отримало ще один бонус. Я не можу тебе втратити. Я берегтиму тебе як зіницю ока...
• Мммм. Ти в мене такий романтик. Але на вигляд ти такий втомлений. Лягай сюди. Я посунуся.
• А медсестри.
• Не переживай. Тут працюють чудесні люди.

Олексій ліг біля Оленки. Притулив її до себе... Цілував і ніжив. Нарешті він вдома...