Глава 4

Її розбудив стук в двері.

• Хто це може бути?

Стривожена Оленка накинула на себе теплий халат і пішла відчиняти. В дверях спочатку з'явився великий букет ромашок, а потім кур'єр. Оленка поставила підпис за доставку і занесла букет в дім. Між білих пелюсток вона помітила маленький конверт. Відкрила його.

• Нехай я з тобою не поруч, але моє серце з тобою. Кохаю тебе, серденько.

Оленку неначе змило хвилею. Вона справді не сподівалася отримати від чоловіка квіти. Хоча він був за тисячі кілометрів, його кохання було поруч.

• Привіт❤️
• Привіт ❤️ ти вже прокинулась?
• Так. Мене розбудили.
• Хто?
• Ти.
• Я?
• Дякую ❤️
• Ааааа. Зрозумів)
• Він надзвичайний. Дякую тобі за турботу. І за кохання дуже дууууууууууже ❤️

Від цього дня почався зворотній відлік часу для них обох. Все робили як домовилися. Він усердно ходив на процедури, проходив реабілітацію. 

Вона через три тижні позакривали всі хвости в інституті. В час, коли вона не вчилась інтенсивно прибирала біля дому. 

Ворог інтенсивно бомбив інфраструктуру країни. Нищив електростанції і вузли розподілу. Спілкуватися стало важче, тому, що попри заряджені телефони і павербанки інтернет був відсутній. Оскільки будинок був далеко від центру, Оленка часто залишалась поза зоною. 

Останній тиждень вона почувала себе не надто добре. Вона списувала все на втому та нерви. Іноді зранку навіть не було сили піднятися.

Її абсолютно нічого не радувало. Вона дуже втомилася чекати. Попри її обіцянку Олексієві, вона знову почала часто плакати. 

Олексій мав приїхати 25 жовтня. Залишався тиждень. Це радувало. 

Він будучи закордоном дуже переживав через те, що вона там сама. Після кожного повідомлення про масований обстріл, або коли вона була по 2-3 години поза зоною він місця собі не знаходив.

Оленка прокинулась аж о 10 годині. Довго дивилась в стелю. Мотивації відшкребти себе від ліжка не було взагалі. Вона подумала:

• Поки я сьогодні тут лежу, треба придумати як зустріти коханого. Поїду сьогодні в місто, куплю кульок надую... Треба буде спекти тортик... О, треба спитати який він любить. Зробити різних смаколиків. Лиш би не було облому з місячними...

І тут її ніби кип'ятком обшпарили.... Місячні... Коли в неї був останній раз? Відкрила додаток на телефоні. 

• У вас 9 день затримки - слова від яких стало тошнотворно...

Вона сиділа в ліжку і ще раз рахувала свій цикл. Все збігається... Треба їхати по тест.. але як тільки вона піднялась, тошнотворене відчуття переросло в позиви на рвоту і вона стрімголов побігла в ванну.

Після сніданку вона викликала таксі, скупилась і з нетерпінням чекала поки доїде додому. І ось вона вже дивиться на тест. Просвічується одна смужка..... Дві...

• Афігєєєєть... Я вагітна...

Так от в чому була причина її недомагання. Але Олексій зрадіє...

Вона вирішила не казати йому про вагітність, тому, що дуже хотілося зробити сюрприз. Її просто розривало зсередини... І коли з'явився зв'язок вона ледь не проговорилась.

Їхні стосунки стали набагато міцнішими. Щодня вони взнавали один про одного дуже багато цікавого. Любили годинами говорити про все на світі. Раділи успіхам один одного. 

До його приїзду було все готово. Залишалося ще трошки.  Звечора 21 жовтня, як тільки з'явилося світло вони весь час були на зв'язку. Закінчили спілкуватися аж в 3 годині вночі. 

А зранку О 7 годині ворог ще дужче обстріляв енергообєкти. Електроенергії не було зовсім аж до вечора. Оленка просто чекала поки увімкнуть. Читала книгу на ганку. Враз помітила, що по дорозі до хати піднімається авто.

• Цікаво, хто це б міг бути. Я нікого не чекаю. Може Олексій знову щось придумав?

Автомобіль був зовсім не схожий не кур'єрський. Оленка подумала, що напевно то друг Олексія перегнав його авто. Вона встала з крісла-кокона, в якому сиділа і побачила, що з машини виходить незнайомий жіночий силует. 

Коли незнайома жінка підійшла, Оленці вона здалася знайомою, неначе вона десь її вже бачила.

• Доброго вечора.
• Доброго... Ти хто така і що робиш в моєму домі?

Олена стояла ні жива ні мертва. 

• У вашому домі? Перепрошую я тут живу.
• Ну то збирайся. Через кілька днів приїзжає мій наречений і я не збираюся терпіти тут ніякої прислуги. Він тебе найняв щоб ти тут доглядала?
• Ні. Я тут живу
• Я сказала що вже не живеш

Лариса... Це вона. От чому вона здалася їй такою знайомою. Вона ж бачила її на фото. Оленка відчула, що в душі піднімається буря. Так хотілося з'їздити по цій пиці за те, що вона так поступила з Олексієм.

Приїхала щоб зробити вигляд, що хоче помиритися. Цьому не бути.

• А я сказала, що живу. І нікуди звідси не підуть.
• Та ти що ... На яких таких правах ти тут живеш. На правах прислуги? Чи як! Ти думаєш, що Олексій лишив тобі ключ і ти вже тут господиня?
• Так. Я тут господиня.
• Чуєш...на яких таких правах ти тут господиня...
• На правах дружини Олексія.
• Якої дружини?
• Законної дружини.
• Що ти плетешшш.... Олексій не міг одружитися з такою міллю, як ти. Та я тебе зараз по тих сходах спущу.
• Лариса, я вас попрошу поїхати звідси. Інакше я викличу поліцію.

Вона почала наближатися до Оленки і їй стало трохи страшно. Лариса кричала щось про те, що вона поплатиться за все... Раптом вона схопила її за волосся і почала бити по обличчі. Оленка не очікувала такого, тому почала голосно кричати. Лариса напирала на неї, і Оленка повільно задкувала. Було дуже боляче. І тут вона перечепилась ногою за ніжку стола і почала падати назад. Лариса відпустила її  і вона спиною назад полетіла на скляні двері. Вони розбились і Лариса, побачивши кров почала швиденько втікати.