За крок від майбутнього. Глава 1

Олексій трохи оговтався після важкої операції. В нього ще був призначений реабілітаційний курс. Йому було недалеко добиратися з дому до цієї клініки. Оскільки він міг самостійно себе обслуговувати його відпустили додому. 

Після того, як Лариса принесла йому погану звістку про смерть мами він її ще не бачив. Вона ображалась на нього і не приходила.

Його виписали. Медсестра допомогла йому зібрати речі і він поїхав додому. Заїхав по пандусу в будинок, потім в ліфт.

Далі відкрив двері свого дому і заїхав в коридор. З кухні лунав веселий сміх Лариси. Олексій мимоволі з'їжився, бо зовсім не хотів її бачити.

Він мовчки заїхав на кухню. І оторопів. Вона напівоголена сиділа на їхньому кухонному столі, і її активно втішав один з Олексієвих "друзів". 

Запала тиша. Вона зовсім не очікувала, що він сьогодні повернеться. Колєга відскочив набік і мовчки чкурнув до виходу. Пройшло десь 2-3 хвилини. Лариса металась по кухні і підзбирувавла розкидані речі. 

Олексій тихо промовив. 

- Я зараз вийду по справах. Вернуся через півтори години. Викличи клінінгову компанію. Нехай приберуть за тобою. Все що ти забудеш, я викину. Ключі залишиш на столику в коридорі. 

Він спустився вниз в ресторанчик, який був неподалік. Просидів там десь з годину. Тіло зрадливо нило. Він ще так довго не сидів після операції. Переїзд і побачене вибило землю з-під ніг.

Потім він поїхав в парк. Сидів і дивився як гуляють пари з дітками, як старенькі гуляють за руку. Як безтурботно голуби літають над його головою. 

Коли він повернувся додому дівчата з клінінгової вже закінчували прибирати коридор. Він розрахувався і заїхав на візку до спальні. З тяжкою бідою перебрався в ліжко, випив ліки і провалився в сон.

Кілька тижнів він ходив на вправи, де вчився жити по-новому. Призвичаїтися до візка. Розробляв здорову ногу. 

Йому вже вдавалось, але він хотів якомога швидше зробити протезування. Він вже робив первинне протезування, але по програмі він через півтори місяці мав летіти закордон щоб зробити більш досконалий протез.

Життя в квартирі його душило. Кожен куточок нагадував йому про спільне життя з Ларисою і нагадувала про це не тільки квартира. Колишня, наче ненавмисне, постійно траплялась йому на вулиці. До нього часто дзвонила його недотьоща. Яка стала напрочуд ввічливою і доброю.

Олексій перестав бути минулим Олексієм. Він втратив все. Маму, справу життя, мир, ногу, багато побратимів.він втратив здоровий сон і спокій. Останнє, чого б йому хотілося це щоб та шльондра повернулась.

До його відльоту залишалося три тижні. Він реально втомився, тому попросивши Тараса він поїхав до себе додому. В рідні Карпати. Щоб набратися сили і наснаги перед протезуванням.

І от перед очима рідний дім. Тарас допоміг йому добратися до ганку. Він сів в візок і повільно в'їхав в будинок. На його величезне здивування хата була відкрита.

В великому брунатному кріслі, яке було розвернути до вікна спала дівчина. 

Він під'їхав до неї і тихо, щоб не налякати спитав:

• Привіт... Ти хто? Що ти робиш в моєму будинку?

Оленка здригнулася і повільно відкрила свої очі. Раптом вона зрозуміла що в будинку хтось чужий. Від несподіванки в неї почалась панічна атака.

Вона дивилась на Олексія і просто хапала повітря ротом. Руки спітніли, а серце почало вириватися  грудей, хоча вона знала що це нереально, але перед очима в неї стояв москальський офіцер. В нього зловісно блистіли очі, а сміх розливався наче цунамі.

Оленка сиділа навпроти Олексія і просто трусилась. Він зрозумів що тут щось недобре. Він взяв її за руку і сказав: 

• Ти мене чуєш?
• Вона кивнула головою що так.
• Ти тут живеш?
• Вона знов кивнула...
• Ти знаєш хто дав тобі ключ?
• Вона втретє кивнула головою
• Можеш сказати хто?
• Вона помахала головою, що не може говорити. Її рука торкнулась губ і вона ще раз помахала головою.
• Зрозуміло...Ти не можеш говорити. Давай зробимо так.. ти зараз візьмеш себе в руки. Заспокоїшся. А як прийдеш в норму даш мені номер телефону тих, хто тебе тут поселив.

Оленка опустила обличчя в руки і просто дихала. Ввійшов Тарас. Він прямо дуже здивувався з того, що в будинку хтось чужий. 

Але бачачи, що Олексій не залишиться сам трохи заспокоївся. Він ніяк не міг залишитися з ним, бо мав дуже важливі справи і мусів вертатися. 

Він попрощався з Олексієм і поїхав. 

На гори опустилась ніч, але перед господарем дому стояло важливе завдання дізнатися що це за сюрприз...