Глава 2

Все помало налагоджувалося. Мама працювала бухгалтером в невеличкому підприємстві, батько шофером. Через кілька років після переїзду мама прихворіла. Її заболіла ліва нога. Оскільки в анамнезі в неї була гіпертонія, то лікарі почали лікувати супутні хвороби інтенсивніше, ніж шукати причину болю. Через тиждень лікування мама повернулася додому. Нога так і не пройшла. 

Теплий вечір лягав на Харківщину Перед вечерею мама з татом воркували на кабелі. Лєна накривала на стіл. Раптом мама весело піднялась на ноги. 

- Смотрите!!! Прошло!!!! Нога прошла!!!! Класса я могу ходить без боли. Доктор говорил, что невралгии иногда проходят быстро, будто сами по себе.

Вечеря вдалася на славу. Лєна розказувала про успіхи в школі, телефонували до старшої сестри. Тато грав на гітарі. Як ні в чому не бувало полягали спати.

Серед ночі Лєну розбудив голосний крик тата.

-Аня! Аня! Проснись! Что такое!!! Аня!!!! Лена быстро скорую!!!! Маме плохо

Лєна вбігла в кімнату і побачила, що в мами судоми. Вона викликала швидку, яка, напрочуд приїхала дуже швидко. Реанімували маму 30 хв. Нажаль врятувати її не вдалося.

Розтин показав, що в лівій нозі був тромб, який відірвався і дійшов до серця. Лєна залишилась без мами.

В вітальню сходилися люди. Несли квіти, вінки. Всі голосно плакали. Всі, крім Лєни. В неї серце скамяніло. Не було ні сліз, ні жалю за мамою, ні обіди. Просто порожнеча. Вона своїми чорними язиками проникала в дитячу душу умертвляючи будь-які емоції.

 Опустивши голову, Лєна йшла за автомобілем, який прямував ні цвинтар. Вона просто дивилась під ноги і бачила, як мелькають сотні камінців, невеличкі вибоїни іноді з машини злітали квіти. Лєна вмисно наступала на них ногами, бо їх було не шкода.

Підняла очі лише раз, коли перед ними побачила на жовто-рожевому вінку чорну лєнту, де білим маркером було написано:"Дорогой маме от Лены". 

-Я его не покупала. Я никогда не выбрала желтыий. Мама не любила желтыий цвет - подумки говорила 

На труну глухо падало груддя землі. Найгірший звук, який тільки міг бути. Він заглушав плач бабусі і сестри, неголосне схлипування тата. А Лєна стояла як камінь. Мовчки, огорненена порожнечею. Вона просто хотіла щоб все закінчилося.

Вдома накрили на стіл. Згадували про маму. Лєна лежала в кімнаті і слухала музику. Їй не хотілося нічого.

На другий день вона прийшла до школи. Вона не могла бути вдома. Тому, що до них переїхала бабуся і почала встановлювати свої порядки. 

Через деякий час постійних конфліктів Лєна зрозуміла, що бабуся має на меті її переробити. В плани дівчини це не вписувалося, тому вона записалася до всіх доступних гуртків, і вдома з'являлася як на бензоколонку - тільки на дозаправку і сон. 

Життя Лєни було насичене різноманітними подіями. Вона брала від життя весь позитив, який був навколо. Не хотіла затримуватися довго в школі, тому пішла в економічній коледж після 9 класу. Пізніше поступила в інститут. 

Гуртки і статус напівсироти відкрили для неї двері в добіса цікаве життя. З хором вона їздила у Вінницю, як редактор газети в коледжі висвітлювала один з концертів в столиці, в якому брала участь танцювальна команда. Захоплюючись фотографією, вона часто фотографувала різні події. Не забувала навідуватися до друзів в Карпати. 

У всьому старанна, у всьому перша. Завжди активна, завжди на висоті.