Глава 6

В понеділок почався новий робочий тиждень. Він захлинув Олексія з головою своїми проблемами і клопотами. Він постійно згадував мамині слова. 

Одної обідньої перерви він вийшов на дах будинку, де працював. І задумався про сенс життя. 

Він згадував час, коли був щасливим. І от зрозумів, що жоден день, коли він був наповнений, наче глек, по вінця щастям не був в великих містах. Він зрозумів, що дихає щастям тільки там, де гори, де воля. 

Поки мама не заговорила про те, що бачить, що він нещасливий його життя нагадувало біг в горах. Ти маєш ціль і просто прямуєш до неї. Навіщо тобі купа грошей, якщо вони не приносять щастя. Ти маєш все і не маєш нічого водночас. 

Невже ці роки були пустою погонею за вітром?

Невже Лариса не буде поруч, коли їй перестане бути вигідно. 

Ці думки наштовхнули Олексія на одну ідею. Він вирішив, що колись обов'язково влаштує їй екзамен. Обов'язково її перевірить. В найближчому майбутньому. 

Він відчув, що добряче промерз і кава вже закінчилась. І обідня перерва добігла до кінця. 

Спустившись в офіс його захлинула хвиля рутинних справ.

Вівторок наступив будденно сірим і звичайним. Навколо цієї дати сьогодні носилися як з писаною торбою. Олексій ніколи не розумів як може якийсь набір цифр в даті спонукати до одруження, важливої покупки чи відкладання потрібних рішень.Ну подумаєш 22.02.2022. Там навіть нема нічого такого в тій даті. 

Центр був переповнений парами, що одружувались, і якщо чесно то трохи нервувало. Олексій нервував, бо його чекав грандіозний проект. Він мав вивести його на новий рівень і на замісника гендиректора. Саме через це він вирішив відкласти провірку Лариси, бо в даний момент було трохи не до того.

Мимо пропливали старі будинки, вони наче величезні грати перекривали доступ до неба. Воно відповідало сірістю і сирістю. День обіцяв бути насичений.

Весь день Олексій невтомно працював. Готувався до завтрашньої презентації. Уважно перевіряв по кілька разів кожну деталь, обзвонював постачальників, спілкувався з персоналом. І знову повертався додому, коли було за північ.

Середа, 23 лютого. Олексій встав ні світ ні зоря. Випив запашної кави і помчав в офіс. Напруження пульсувало в кожній клітині тіла. В вухах кожен звук наче підсилювався. Зайшовши в офіс, він помітив, що всі притихли. Підсвідомо розуміючи, що їм була необхідна підтримка він зупинився біля дверей.

• Друзі, ми з вами тут не перший день. Прошу вас максимальної згуртованості сьогодні. Кожен з вас виклався максимально в цей проект. З завтрашнього дня в нас почнеться нове життя. А сьогодні зробимо все разом!

Всім сподобалось таке заохочення і спіч прийняли гарячими оплесками. Олексій в піднесеному настрої зайшов кабінет, щоб все ще раз перебігти очима.

До конференц-залу почали сходитись поважні люди. От першій почалась зустріч. Вона тривала до 5 години. Олексій виклався на всі 100. Проект затвердили і вся команда поїхала відсвяткувати. Олексій заїхав по Ларису і вони подалися на івент. 

Всі підходили, вітали але на серці Олексія було якось незвично пусто. Він відчував себе чужим серед всіх цих напищених людисьок. Від них смерділо грошима і жадібністю. Він хотів якнайшвидше піти. Шепнув на вухо Ларисі:

• Кохана, давай втечем звідси. Ніхто і не помітить. Давай поїдем додому, будь ласка
• Ти що????Олексій це твій день. Насолоджуйся. Ти так багато працював. Я тебе не бачила вечорами, що маю повне право сьогодні відірватися на повну. Перестань говорити дурниці. 
• Я не хочу тут бути..
• А я хочу. Хочеш іди, а я залишаюся.

Олексій побув ще пів години на вечірці і знайшовши вихід поспішно злиняв. Лариса залишилась.

Додому не хотілося. Він ніколи не відчував себе вдома на тій квартирі. Сірі стіни, сірий диван, сірі штори, сіре життя. Так модно, так статусно.... Так треба. Тільки для кого?

В машині грала спокійна музика. За вікном промайнуло Дніпро. Він звернув убік. Проїхав ще трохи, вийшов з машини і пішов до води. На годиннику скоро перша. Спокій огорнув душу. Він пройшовся берегом і поспішив на квартиру.

Зайшов в кімнату, роздягнувся і ліг в пусте ліжко.

Близько третьої години повернулась Лариса. Пішла в душ і після навшпиньки пробралась в ліжко щоб не збудити Олексія. Він не спав. 

Через пів години сон здолав обох. 

Нічний Київ помало погружався в спокій. Ніщо не віщувало біди....