Він підійшов майже впритул і тихо вимовив:
- Не треба. Не роби цього. Ти - останнє що в мене є. Я не хочу і не можу жити без тебе. Будь ласка, залишися.
Вона повернулася до нього обличчям і, не піднімаючи очей, сказала:
- Я лишаюсь. Лишаюсь заради тебе.
Він вперше почув її голос. Він був ніжний, наче теплий весняний вітер.
Він більше ніколи її не відпустить і нікому не дасть образити.
А вона стояла така крихітна напроти нього. Така тендітна і вразлива. Стояла і не знала що буде далі. Він притягнув її до себе і маленький носик уткнувся в його сорочку якраз там, де билось пошматоване війною серце.
- Я кохаю тебе... Не роби так більше ніколи.
Вона підняла вгору очі повні болю і сліз і ледь чутно мовила:
- Не буду. Ніколи. .... Кохаю ... Безмежно тебе кохаю...