Відчай

Коли на твоє плече
Моя схилиться голова,
То знай, що мені пече,
Болить, адже я жива!

Обіцяй мені завтра мир
А ні - навіщуй, хоча б,  сніг
Треба вірити в щось - так вір!
І молися за нас усіх!

Я ніколи не бачила смерть
До тієї страшної миті
Чаша лиха наповнення вщерть,
А навколо все вбиті, убиті...

23:05 - не брешу
На годиннику саме цей час,
Зараз я цього вірша пишу
Може, згодом напишуть про нас...

На ніч казка така собі, та 
Що поробиш? Ми вже в історії,
На дорогах кров розквіта...
Тим часом в'януть Вікторії...

                  ***

               Відчай

Війна б'є просто в серце,
А не лише у вікна! 
Скажу, а ти не сердься: 
"Цей біль уже не зникне!"

Живи у серці з Богом,
Лиш віра спинить сльози
Війна не десь за рогом,
Вона не на порозі.

Вона не в спину диха, 
Нахабно в очі преться
Їй смішно наше лихо,
Дивись, вона сміється!

Так міцно стисне шию,
Кинджалом в груди вп'ється
Коли тривога виє,
Дививсь, вона сміється!

               ***

         Іноземець

- Ви, мабуть, іноземець? 
- Зовсім ні. 
- Чому  тоді я вас не розумію?
Ваші промови  строгі та сумні
Второпати вже втратила надію.
А Ви мені все про високу моду,
Про музику, культуру, етикет 
Вже краще б говорили про погоду... -
А він стояв, похмурий силует 
- Ні, ну погодьтесь, нам цікаво знати,
Чи завтра сніг, чи дощ, чи буревій,
Як жити і майбутнє планувати. 
А ви чудний, їй-Богу, от чудний!

Він голову схилив, потупив погляд:
"От знову,  знову я натрапив  на те саме ..."
Бувають не ті люди часто поряд
І з вами? І з нами! 

             ***

         ЛИСТ

Мій любий друже, смуток відпускай
Я темряву освітлюю сьогодні
У тиші ти листа мого читай, тримай
І думку, й руки зігрівай свої холодні...
Я точно знаю, що новини гарні є,
В житті ж у тебе має бути щось цікаве 
Напишеш згодом, поки слухай про моє:
Моє життя, як булочка до кави...
Хапаю вечір п'ятниці за комір, 
Повільно спустошую чашку чаю
Сумуєш? Просто набери мій номер
Тоді, коли я зовсім не чекаю...
Малинове варення розлилось на стіл 
На скатертину чисто-білосніжну
Краще червона пляма, ніж пробіл
Бувай! Цілую... солодко і ніжно.

                    ***

Котитиму шляхами цю велику валізу 
Утрамбую в неї все життя і відчуття дому,
А твоє кохання, вибач, у неї не влізе
Я брехала всім на світі, ти брехав собі самому...

Знов пишу рядки жорстокі, Їх без назви залишу;
Тут добра і не буває, на війні, як на війні!
Я багато говорю і ненавиджу тишу! 
Невиправна оптимістка - ти любив це у мені!

Ракети летять, сняряди розриваються! 
Ворог дихає у спину, наступає нам на п'яти!  
Тепер знаємо, що смерть війною називається! 
Тільки зараз усвідомила, як страшно чекати!

Запевняв, що все минеться! Як безгуздо й недоречно! 
Розхитало наше небо, я благала :" Його втримай! "
Тишком-нишком ти утік, туди  де зараз безпечно! 
І залишив моє серце з прочиненими дверима!

Перекреслю цей аркуш, як і згадку про тебе!
Рахуватиму вагони, мені треба десятий!
Ти тікав від війни, а я тікаю від себе!
Як боляче кохати, як боляче втрачати...
                          ***

Слова ці хочемо чути
Здається, більше за всіх,
Що перемогли наші люди, 
І кожен із нас переміг!

Хай виступить піт на чолі,
Брате, встояти треба 
За кожен клаптик землі 
За кожен шматочок неба.

Після війни я буду 
Доросла й самостійна 
Ти збережи нашу землю,
А я зведу на ній стіни

А я побудую стелю
Вікна великі поставлю 
На рай оберну пустелю,
І нашу країну прославлю!

Лиши на папері начерк,
А разом допишемо книгу,
Наше сонце зійде, юначе
І скресне навіки крига. 

                  ***

Я вірю тобі!  І вірю безмежно в тебе
Мій воїне світла, якби ж то важливі слова...
Затягнуте чорними хмарами наше небо
Хвала ЗСУ, Україна лишилась жива!
Не те, що гарячі, пропалені точки на карті,
А ти там стоїш, до останнього подиху бій
Якби не стояв, то і я б де була, не знати
Храни ж тебе Бог, відважний герою мій!

                 ***

Сьогодні Світловодськ сумний,
Сумний суботній вечір 
Зів'яв за містом звіробій,
Збирає літо речі...
А осінь сміло зазира
Та на стару табличку, 
Самотній напис "Світловодськ" 
При в'їзді невеличкий... 
Ти не дивись та не приходь,
Бо осені не хоче
Затишне місто; Зазира  тобі сміливо в очі...

                ***

Поки небо осіннє

Лякало нас грозами

Я в картині настінній

Тебе заморозила.

Сумні пишуться вірші

І картині сумні

Серед темряви й тиші

Подай голос мені

Ти мовчиш, я згадала

Ти не можеш сказати

Я ж сама закувала

Тебе в крижані ґрати...