… Промайнуло 10 років, в моєму житті з’явилися нові люди й нові захоплення. Але біль і жаль ще досі навідували мене. Кожну ніч, я згадую його небесно блакитні очі і милі ямочки на щоках, тихенько плачучи в подушку. Так, фатальним для нас стала відстань. Не в сто, не в тисячі кілометрів, а значно більше. Тепер ми назавжди розділені прірвою - він на небі, а я на землі.