Глава 48

Ісха вдивлялася в бездонні темно-сині очі навпроти. Кажуть, що діти не можуть сфокусувати погляд на чомусь одразу після народження, але ця дитина дивилася дуже уважно.

— Хто? — слабким голосом спитала Медика, відкинувшись на пишні подушки.

— Дівчинка, — лагідно посміхнулася відьма. — Дуже гарна маленька княжна.

Мати з останніх сил простягла руки:

— Дай мені швидше!

Попри всі страхи та побоювання, пологи пройшли досить швидко, легко і вчасно. І хоча Ісха тепер була у всеозброєнні, готова до всього, її сила не знадобилася. Вона, звичайно ж, весь цей час була поруч із породілею, допомагала, підбадьорювала, але в природний процес не втручалася.

— Послухай, Ісхо, — звернулася до неї Медика через деякий час після радісної події, коли маля було вже вмите, загорнуте в красиву льняну пелюшку і тихо смоктало материнські груди. — А чи правда, що люди, які мають твій дар, живуть довше за інших?

Відьма сиділа в кріслі поруч і вишивала птаха на серветці – хотіла зробити подарунок новонародженій. Останнім часом вона дуже часто була поряд з Медикою, багато розмовляли, разом читали, вишивали, гуляли. Життя заспокоїлося, увійшло в якесь більш менш зрозуміле Ісхі русло. Вона стала впевненішою, адже до неї повернулася сила. Але тепер, коли  виконала обіцянку, дану князю, і допомогла народитися князівні, вона була абсолютно вільна. Ісха подивилася на новоспечену матір і знизала плечима:

— За всіх говорити не можу, але моя бабуся прожила понад сто двадцять зим, хоча здавалася вдвічі молодшою. Думаю, що саме дар підтримував її життєву силу так довго. А чому ти цікавишся?

Медика ніби зам'ялася.

— Справа у Веренірі.

Ісха злегка насторожилася. Після подій двомісячної давності вони майже не спілкувалися. Як тільки її дар повернувся, між ними виникла якась стіна. Поруч із ним відьма поводилася вкрай скуто, в'їдливий у таких питаннях правиця не міг добитися від неї нічого. Він ніби перестав її розуміти і просто дав спокій. Хоча вони часто вечеряли разом із князем та Медикою, але саме від неї, а не від правиці приймала тепер запрошення Ісха.

Веренір іноді ловив її погляд, але Ісха завжди перша відводила очі. Це було не збентеження. Вона ніби втратила до нього інтерес, і його це дуже дратувало. Як мага, як правицю, як чоловіка. Він не міг зрозуміти справжню причину. Але не виявляв емоцій, ховаючи їх за маскою холодної чемності. Раніше у її погляді він бачив почуття. Не завжди міг розібрати які саме, але відчував, що ця жінка тягнеться до нього. А в ніч перед її зникненням... Що сталося? Чи не він своїми діями налякав її? Але вона сама того хотіла. Що ж тоді?

Коли він прокинувся, її вже не було поряд. Не було відьми і в її покоях, і в саду, і в Медики. Слуги також не знали, де вона. Вона нагадувала воду, що витікала крізь пальці. Знову. Куди вона весь час зникає, не промовивши ні слова? Найцікавіше, що Ейла теж зникла. Це насторожило правицю. Куди вони могли запропаститись? Був шанс, що Ісха знову застрягла в кабінеті Ратіура. Веренір із надією зазирнув туди. В очі одразу кинувся кошик, якого він учора не бачив.

— А що з Вереніром? — вирішила після невеликої паузи уточнити у Медики Ісха.

— Ти ж знаєш, що за законами Князівства престол не може наслідувати жінка?

Дивно, що вона почала настільки здалеку.

— Знаю. Усі сподівалися на те, що народиться хлопчик. Але ж ти молода, народиш князеві ще малюка.

Медика тихо засміялася:

— Облиш, Ісхо. Мені тридцять три зими, це диво, що я змогла зачати та виносити взагалі. Та й князь уже далеко не хлопчик. Якщо тільки він не вирішить взяти собі за дружину молоду дівчину.

— Князь Тройтан не такий, він дуже любить тебе, щоб цікавитися кимось іншим, та ти й сама це чудово знаєш. Ох, який сьогодні зчинився переполох, коли ми оголосили про народження княжни! Схоже, вся Вольміра вже стоїть на вухах. Готується святковий бенкет!

Медика з обожненням подивилася на крихітне личко дочки.

— Мені ніхто не сказав про це.

— Князь не хотів тебе турбувати.

Медика посміхнулася і трохи почервоніла:

— Приємно…

— То що там із Вереніром? — нагадала відьма.

Медика знову зам'ялася.

— Справа в тому, що Тройтан мав план і на випадок, коли народиться дівчинка.

Чомусь Ісхі дуже не сподобалося те, яким тоном вона це сказала.

— Я відчуваю, що ти хочеш мені повідомити щось, але боїшся. Чому?

— Загалом, князь вирішив, що князівна буде віддана за дружину Вереніру, — швидко зізналася Медика, не дивлячись на Ісху. — Звісно, якщо він погодиться. Але правиця завжди ставив інтереси князівства вище за власні. Він перевірена людина. На нього можна залишити країну. Але... він мій ровесник... Через п'ятнадцять зим, коли княжна зможе вийти заміж, він буде майже як Тройтан зараз.

Ісха зробила кілька глибоких вдихів, обмірковуючи, що сказати на це.

— Не турбуйся, Веренір буде  так само молодий. Якщо ти боїшся, що дівчинці доведеться жити зі старим, цього не станеться.