Глава 44

Треба визнати: вони  знаходяться в  досить неприємному районі. У провулку смерділо, а навколо шастали підозрілі особи. І жебраки в лахмітті виглядали ще найпристойнішими з них. Ісха боялася, що тут у неї запросто можуть зрізати з пояса гаманець, а тому міцно притиснула його рукою і  закуталась в плащ. 

Їм довго ніхто не відкривав. Ісха бачила, що служниця починає нервово оглядатися на всі боки, але продовжує наполегливо стукати. Коли відьма вже хотіла запропонувати пошукати необхідні інгредієнти в іншому місці, двері зі скрипом прочинилися. Через вузьку темну щілину було неможливо розглянути, хто стоїть усередині. Ейла щось довго шепотіла йому. Потім двері знову зачинилися.

— Все гаразд, — винувато посміхнулася служниця. — Просто не все те, чим людина торгує, дозволено законом. Він дуже обережний.

Відьмі це подобалося все менше, але зараз вона була не в тому становищі, щоб вередувати. Пройшло не менше третини години, коли двері широко відчинилися і якийсь худий чоловік жестом запросив зайти їх усередину. Рубаха і штани висіли на ньому так, ніби під одягом були лише кістки, що наводило на думку про довгу і смертельну хворобу. Коли жінки увійшли, він визирнув назовні, озирнувся і ретельно закрив за собою засув.

Ісха чекала побачити щось на кшталт лавки з усяким барахлом, але внутрішнє оздоблення не нагадувало місце, де чимось торгують. Піч, лавка, стіл, одне маленьке вікно, затягнуте бичачим міхуром, через яке ледве проникало денне світло. Звичайна бідна халупа, що наскрізь смерділа давно немитим тілом. Ісха скривилася. Вулиці столиці також не відрізнялися свіжістю повітря. Тісне сусідство кількох десятків тисяч городян давалося взнаки: запах нечистот витав майже скрізь. Це одна з причин, через яку дівчина раніше віддавала перевагу лісовій глушині. А всередині взагалі не було чим дихати. Вона вище натягла на обличчя шарф і безпорадно подивилася на Ейлу, питаючи очима, що далі. В цей момент людина зсунула ногою брудну половицю, під якою показалася дерев'яна кришка. Він потягнув за кільце і відкрив прохід. Навіть це невелике зусилля далося йому важко.

Ісха обережно зазирнула всередину, але побачила лише перші кілька щаблів, що вели   у темряву. Неприємно засмоктало під ложечкою.  Вона насупилась і знову подивилася на супутницю. Ейла підбадьорливо посміхнулася. Людина запалила лампу і в повній мовчанці передала її служниці. Та кивнула йому і зробила крок на сходинку. Ісха схопила її за руку, підкоряючись пориву застерегти дівчину від помилки, але Ейла знову посміхнулася:

— Все гаразд, Ісхо. Ейла вже не раз була у цього пана.

Ісха стиснула щелепи, але подумки наказала собі відпустити служницю. Неприємне внутрішнє відчуття посилювалося. Втім, можливо, це звичайна боязнь незнайомого та ще й темного простору. Це зрозуміло і цілком логічно - боятися спускатися в підвал. Зрештою, ну не хоче ж Ейла їй зла? Вони на одному боці. Ісха глибоко  зітхнула, про що відразу ж пошкодувала, і пішла за служницею.

Спуск не зайняв багато часу. Незабаром вони вперлися у величезні дубові двері, укріплені залізними скобами. Ейла впевнено постукала і штовхнула їх. Та піддалася без жодних зусиль, не видавши ні звуку. Схоже, той, хто тут перебував, стежив за її станом та вчасно змащував петлі. Було сиро, але дихалось набагато легше, ніж нагорі.

Занадто багато таємничості. Занадто багато обережностей. Напевно контрабандист, думала Ісха, озираючись на всі боки. Тут вистачало джерел світла, щоб у лампі, яку тримала Ейла, відпала потреба. Кімната виявилася досить великою, але вся заставлена стелажами з книгами та сувоями. Посередині стояв великий письмовий стіл із необхідним приладдям. Навколо — кілька простих, але добротних стільців із прямими спинками та підлокітниками.

Обличчям до стіни стояла людина в плащі якогось незрозумілого, чи то вицвілого чорного, чи сірого кольору. Капюшон був накинутий на голову, тому навіть зрозуміти, чи чоловік перед ними чи жінка, було неможливо.

Ейла поставила лампу на стіл. Ісха ж вирішила, що з цим час закінчувати. Зараз вона отримає, що їй потрібно, і швидше піде з цього дивного місця. Чим би ця людина в плащі не займалася, це її не стосується. Вона нервово кашлянула для привернення уваги. Незнайомець повернувся до гостей і жестом показав на стільці. Ісха кивнула і присіла на самий край, опинившись спиною до дверей. Усю увагу вона прикувала до фігури навпроти, тому те, куди сіла Ейла, вона не помітила. Вже хотіла розпочати розмову, коли незнайомець витонченим рухом руки змахнув з голови капюшон, оголивши волосся кольору стиглої пшениці.

— Ти?! — задихнулася Ісха.