Глава 40

Вони не бачилися зі світанку. Чим він зараз займається? Чи проводить допит? Чи з'ясував щось, чи все так само перебуває в невіданні? Ісха нічого не знала, бо весь цей час не відходила від Медики.

Хоча відьма була цілком упевнена в тому, що перейми були хибними, залишати жінку вона не наважилася, запевнивши її в тому, що буде з нею стільки, скільки потрібно. Медика трохи заспокоїлася, а після  настоянки  відразу ж заснула. Ісха розмістилася у величезному оксамитовому кріслі, накрившись теплою вовняною ковдрою. До неї одразу ж прийшла кішка і згорнулася калачиком на колінах. Вся біла з одним рудим вухом та рожевим носом, вона, схоже, влаштувалася тут надовго. Незважаючи на всі тривожні та страшні події останніх годин, Ісха відчула затишок, схожий на той, що відчуваєш, коли взимку сидиш біля гарячої печі, а за вікном завиває завірюха. Холодні кам'яні стіни в покоях Медики часто рясніли гобеленами. Важкі оксамитові штори та безліч майстерно розшитих перлами та різнокольоровими нитками подушок виключали можливість протягу. Мабуть, це найзатишніше місце у замку. Тут по-справжньому було тепло, до того ж у каміні тихо потріскував вогонь. Під заспокійливе мурчання кішки та рівне дихання сплячої господині покоїв вона не помітила, як сама задрімала.

Прокинулася Ісха через те, що поруч із нею хтось сперечався. Судячи з сонячних променів, що проникали крізь розсунені штори, перевалило далеко за полудень. Ну, якщо врахувати, що заснули всі рано-вранці, поспати вдалося досить пристойно. Щоправда, навіть таке м'яке крісло не призначене для повноцінного відпочинку: шия затекла і злегка нила, в решті Ісха почувала себе добре.

— Але ж пані! Тобі треба залишатися у ліжку! — мабуть, вже не вперше вигукнула одна з дівчат.

Медика примружилася:

— Дурниця! Я чудово почуваюся. Принесіть мені мою жовту сукню!

— Пані, прошу! Князь розсердиться, якщо ти зараз встанеш!

Схоже, ці слова розлютили Медику.

— Якби я хотіла, щоб мною розпоряджався чоловік, то прийняла б неодноразові пропозиції князя і вийшла б за нього заміж, — відрізала вона.

Ховаючи посмішку, Ісха відчула, що настав час втрутитися.

— Бачу, що сьогодні ти почуваєшся набагато краще, пані, — вона скинула з себе ковдру і підійшла до ліжка. Кішки не було, мабуть, уже давно пішла у своїх справах.

— Вони не хочуть мене слухати, — ображено заявила вагітна, спідлоба спостерігаючи за служницями. Зазвичай серйозна і зосереджена Медика зараз нагадувала дитину, яка не отримала льодяник.

— Ну, я думаю, якоюсь мірою вони мають рацію: тобі краще зараз поберегти себе та малюка.

Медика ще більше надулася.

— Я чудово виспалася, давно вже так міцно не спала. І тепер прекрасно почуваюся, наскільки це взагалі можливо, — вона легенько поплескала себе по вже немаленькому животу. Той озвався явним поштовхом. Медика засміялася. — Дивись: йому вже не спиться!

Ісха ще раз уважно оглянула пані і навіть приклала вухо до живота. Після невеликої суперечки вирішили, що прогулянка все ж таки відбудеться, але під наглядом відьми.

У саду було, справді, добре. Осіннє сонце м'яко освітлювало жовте і коричневе місцями облетіле листя. Медика повільно ходила під руку з Ісхою, за ними не відставали служниці, що несли покривала і кілька кошиків з їжею.

— Ви були близькі? — спитала Ісха, коли мова зайшла про вбитого.

Вона, як могла, уникала цієї теми, але Медика сама її торкнулася. Відьма бачила: те, що сталося, засмутило жінку набагато більше, ніж можна було припустити.

— Так, Ратіур став мені добрим другом, — вона зупинилася трохи відпочити і повернулася обличчям до Ісхи. - Він був моїм сімейним лікарем. Я взяла його із собою, коли переїхала до замку. Все одно я остання у своєму роду. Батька і матір кілька зим тому забрала лихоманка, всі мої брати померли в дитинстві.

— Мені шкода, — Ісха опустила очі.

Медика продовжила шлях.

— Все гаразд. З батьками я не надто ладнала.

Відьма знизала плечима:

— Все одно я знаю, що це таке, коли ти залишаєшся сама на всьому білому світі.

— Ну, як бачиш, я тепер не одна, — усміхнулась Медика. — Але якщо ти хочеш мене трохи розважити, я не проти почути твою історію. У подробицях. Скільки б на це не знадобилося годин.

Часу вони дійсно мали з надлишком. Ісха припускала, що побачить Вереніра ще нескоро. Напевно, зараз  зайнятий розслідуванням. Чи спав він хоча б трохи, чи все ще весь у справах? Подумавши про нього, вона подумки повернулася до в'язниці і згадала про вчорашнє воскресіння лікаря. У грудях щось боляче стислося.

— Ісхо, — покликала Медика. - Ісхо!

Та тільки подивилася на неї у відповідь.

— За одну мить твоє обличчя тричі змінило вираз. Що тебе налякало?

Та на якийсь час замислилась.

— Веренір. Він лякає мене до тремтіння.

Незважаючи на те, що  зовсім не знала цієї жінки, Медиці хотілося довіряти. Та похитала головою.

— Так, мене теж, якщо чесно. Я дуже рада, що ти тут, інакше Тройтан зобов'язав би правиці за мною спостерігати. Веренір дуже відданий князівству, це точно знаю. Князь довіряє йому як собі, — Медика знову зупинилася і жестом показала дівчатам, щоб ті готували місце для сніданку. — Але поряд з ним мені не дуже затишно. Тобі теж?