Глава 38

— Чому так довго? — накинувся на Вереніра Тройтан, який, як хижий звір у клітці, кружляв по покоях Медики.

Сама вона лежала на боці у своєму неосяжному ліжку бліда і злякана. Зараз у її обличчі не було ні краплі того благородного спокою та витримки, якими славилася ця жінка.

Десниця впритул підійшов до свого господаря і тихо й швидко заговорив із ним. Той спочатку недовірливо зиркнув на Ісху, але потім кивнув і дозволив Вереніру вивести себе з покоїв.

— Люба, я поряд! — прогарчав він від хвилювання.

— Доброго дня, пані, — усміхнулася відьма. — Схоже, наша зустріч відбулася дещо раніше, ніж ми планували. Я допоможу з дитиною. Розкажи, що ти відчуваєш?

Поки Медика тремтячим голосом описувала свій стан, Ісха добре вимила руки в тазу на туалетному столику.

— Дозволь, огляну. Не хвилюйся, я в цьому розуміюсь, — Ісха взяла Медику за руку.

Та кивнула і веліла вийти трьом служницям, які стовпилися біля ліжка, чекаючи на вказівки. За вікном уже світало. Шалено насичена на події ніч плавно перетікала в складний ранок.   Багато над чим треба було подумати. І питання, хто вбив лікаря, було лише вершиною айсберга. Чи такий Веренір насправді, яким він уявлявся Ісхі з моменту їхньої зустрічі? Шляхетний, готовий завжди прийти на допомогу, відповідальний, вічно бажаючий знати причини будь-яких вчинків, що оточують… Втім, останні дві якості передбачала його служба. Але, схоже, це палиця з двома кінцями. Якщо всі його експерименти такого роду, як вона мала нещастя спостерігати сьогодні вночі, то Ісха зовсім не впевнена, що хоче знати про них, та й про саму цю людину більше, ніж вимагає ситуація. Він лякав її до якогось внутрішнього заціпеніння. Навіть не його магія, хоч і в ній відчувалося щось надто неправильне, чуже Ісхі, що йде в розріз з усіма законами природи. Викликав жах сам правиця. Якщо раніше вона не могла зрозуміти цієї реакції на нього всіх довкола, то тепер усе ставало на свої місця. З іншого боку, якби не він, вона зараз була б мертвою. Може, так було б краще? Чи не призведе це до жахливих наслідків? Мірам часто говорила про те, як важливо дотримуватися балансу.

А ще цей Єрскай, звалився ж на її голову! А якщо це і є вбивця? Але якщо це справді він, навіщо позбавляти життя Ратіура, та ще й напоказ? Та ні, марення. Єрскай тут ні до чого. До того ж, лікар сказав, що його вбив змій. А вона танцювала з вовком. Тим паче на ньому була біла котта. Хіба можна відрізати людині голову, при цьому не посадивши на одяг жодної краплі крові? Зрештою, з чого Ісха вирішила, що він такий вже небезпечний? Але, згадавши обставини їхнього знайомства, відразу внутрішньо здригнулася. Чи  буде порядна людина вступати в банду лісових розбійників?! Хоча аж надто він виділявся на тлі інших. А може, він спеціально терся поруч із бандитами, щоб рятувати з їхніх лап таких бідолах, як вона? Ох, як складно все! Голова починала розколюватись. Наразі потрібно зосередитися на іншому. Медика потребує її. Ісха закінчила огляд і усміхнулася:

— Думаю, ти просто перехвилювалась. Дитина ще не збирається виходити.

— Але живіт болить так...

— Тобі просто треба заспокоїтись і поспати.

Вагітна зітхнула так, що вийшов  схлип.

— Ратіур давав мені якісь краплі, але вони закінчилися.

— Напевно, у нього щось залишилося в запасі. Я принесу.

Ісха попрямувала до виходу. Ноги потопали в м'якому килимі, що встеляв значну частину покоїв. Хотілося лягти прямо тут і хоча б на мить прикрити очі, але поки що не час. Їй доведеться з'ясувати, які запаси залишив лікар. Вона безперечно знала, настій яких трав дала б зараз Медиці, якби  була вдома. Проблема полягала в тому, що цього будинку вже давно не існувало, як і цілющої трави, яку вона завжди так дбайливо збирала. Доведеться покопатися у запасах лікаря. Нічого не вдієш: суворі часи вимагають суворих рішень.

Вона знайшла обох чоловіків просто під дверима. Веренір щось тихо розповідав князеві. Вони обидва стрепенулися, коли з покоїв вийшла відьма. На неї стривожено дивилися дві пари очей. Ісхі здалося, що князь щось збирався сказати, але вона випередила його.

— Все гаразд, — поспішила  заспокоїти майбутнього батька. — Але мені потрібно отримати доступ до робочого кабінету лікаря Ратіура.

— Навіщо? — насторожився той. — Скажи як є: що буде з дитиною?

Ісха трохи схилила голову в шанобливому напівпоклоні:

— Пане, я думаю, це просто хвилювання, але щоб заспокоїти її, мені треба дістатися запасів Ратіура. Сподіваюся, знайду в нього щось потрібне в даному випадку.

Тройтан примружився:

— Ти розумієшся у ліках?

— Там, де я раніше жила, до мене за допомогою зверталися дуже багато людей. Я буду рада допомогти пані Медиці.

Князь покосився на Вереніра, шукаючи підказку, як вчинити, але не дочекався його реакції і твердо сказав:

— Проведи її, а потім продовжуй розслідування.

— Так, господарю.