Глава 37

Тільки вони встигли вибратися з підземелля, як на них налетіла і мало не збила Вереніра з ніг захекана служниця.

— Пане правиця! — у голосі дівчини відчувалася паніка. - Князь терміново кличе до себе!

— Що цього разу? — його тон вийшов трохи роздратований.

— Пані Медика!

— Що трапилося?

— Народжує, здається.

Навіть у нерівному світлі однієї лампи, що освітлювала коридор, Ісха помітила, як кров відлила від його обличчя.

— Біжи до неї, я зараз буду.

Він повернувся і серйозно глянув на Ісху:

— Пам'ятаєш, ти розповідала мені, як приймала пологи у тієї молодої жінки?

Ісха переривчасто зітхнула:

— Ні, Вереніре. Ні, ні, ні. Зі мною тоді були мої сили. Кличте повитуху, вона все зробить.

Веренір похитав головою:

— Ратіур казав, що дитина з'явиться з першим снігом.

Відьма на мить замислилась. До першого снігу залишалося ще як мінімум два місяці. На її обличчі позначилося розуміння.

— Саме так. Ще зарано. Якщо дитина народиться зараз, вона не виживе.

— Послухай, я приймала пологи багато разів, але...

— І що, завжди користувалася магією? — примружився Веренір. Він акуратно взяв Ісху під руку і потягнув за собою.

— Ні, звичайно, але…

— Ісха, зрозумій: усім цим завжди займався Ратіур. Тройтан свято вірить у те, що я -  всемогутній, але це далеко не так! Тим більше я ні демона не тямлю ні в лікуванні людей, ні тим більше в їх появі на світ.

Він схилився і зашепотів їй у саме вухо:

— Цього року Тройтану стукне півсотні зим, а в нього досі нема дитини. Ти знаєш, яка у нас напружена ситуація з Імперією. Якщо він помре, не залишивши спадкоємця, неодмінно почнеться розподіл трону. Міжусобиця просто розвалить князівство, він усе швидше тягнув відьму коридорами. — Я зараз прошу не за конкретну жінку та її дитину. Я прошу за князівство. Постарайся зробити так, щоб Медика не звільнилася від тягаря настільки рано. Ми пошлемо за лікарем, повитухою, та хоч за демонами до пекла, але перш ніж так близько підпускати їх до князя та його найближчого оточення, треба їх перевірити,  а це дорогоцінний час, якого зараз у нас просто немає. Ти собі й уявити не можеш, скільки в нього недоброзичливців!

Ісха не чинила опір натиску Вереніра і дозволяла вести себе все ближче до покоїв Медики, розгублено моргаючи.

— Сьогоднішнє вбивство — прямий доказ цього, — продовжував він із жаром шепотіти їй на вухо, від чого по шкірі в різні боки розбігалися мурашки. — Я поки що нічого не можу сказати напевно, а що як Ратіура вбили спеціально, щоб на його місце в замок потрапив хтось вигідний ворогам?

Ісха скривилася.

— Надто складний план, не знаходиш? — теж пошепки заперечила вона.

— Ні, не надто. Все дуже логічно. Ісхо, навколо мене мало людей, яким я довіряю, — він трохи сильніше стиснув її руку. — Але ти одна з них.

Вона різко зупинилася. Вони були  біля мети. Вона уважно подивилася на правицю.

— Чому? — намагалася знайти відповідь у його погляді.

— Що чому?

— Чим я заслужила на таку довіру?

Раптом він усміхнувся. Для Ісхи це вийшло надто несподівано в такій ситуації, адже навіть у спокійніший час побачити усмішку на його обличчі було непросто.

— Я так відчуваю серцем, — відповів він.

Десь між грудьми та животом, де не давав глибоко вдихнути тугий комок хвилювання, трохи відпустило і потепліло.

— Гаразд, я подивлюся, що вдасться зробити, — повернула йому усмішку відьма.