Глава 28

Ісха вся перетворилася на слух і зір. Втім, більше їй нічого й не залишалося, як тільки слухати та спостерігати. Здається, табір проживав свій звичайний день. Хтось варив юшку в казанку на багатті, хтось спав просто під деревом, хтось розмахував зброєю, тренуючись. Тут же розмістилися зроблені нашвидкуруч курені та просто навіси. На галявину час від часу заходили нові люди. Судячи з реакції оточуючих, ті просто поверталися з нічного полювання. Сплячі прокидалися, їли і йшли кудись. Складалося враження, що розбійники ні на хвилину не припиняють прочісувати ліс у пошуках здобичі. Всі вони були брудні, неймовірно погано пахли і що ще гірше, брудно лаялися. Серед них Ісха помітила і кількох жінок. Таких же страшних, неохайних і смердючих, як і решта. Відьму каламутило від того, що вона бачила, чула і нюхала.

Її погляд блукав від бандита до бандита, доки не наткнувся на чоловіка зим за тридцять п'ять, що дивно виділявся серед інших пшеничним коротким волоссям. Обличчя його було гладко виголене і позбавлене шрамів, які прикрашали тут усіх поголовно. Він сидів під деревом і ретельно чистив ножем нігті, не звертаючи ні на кого уваги. Одного разу, правда, він ніби відчув, що за ним спостерігають, і глянув Ісхі прямо в очі. Та витримала його погляд. Трохи погравши в "хто кого передивиться", той ледве помітно знизав плечима і продовжив своє заняття.

Дівчина зрозуміла, що вже не відчуває рук. Якою б наляканою вона не була, все, про що могла думати, — як повернути їм чутливість. Об'єкт її спостереження виявився досить високим, неквапом підвівся, потягнувся і зробив кілька кроків у бік полонянки, зовсім на неї не дивлячись, зайнятий власними думками.  Коли порівнявся з нею, Ісха тихо сказала:

— Руки.

Він знову звернув на неї увагу, піднявши одну брову, ніби побачив незнайому йому комаху.

— Рук уже не відчуваю, чи не міг би ти зняти мотузку?

Здавалося, що бандит зараз проігнорує її слова і пройде повз неї.

— Не годиться, — несподівано пролунало зовсім з іншого боку.

При цих словах світловолосий розтяг правий куточок рота в усмішці, блискавично нахилився до відьми і одним точним рухом перерізав пута,  ніби на зло іншому бандиту. Від несподіванки Ісха різко зі свистом втягла повітря. У  кінцівки з болем поверталася кров.

— Е, що ти чиниш, собачий потрох? Не можна здобичі тут вільно сидіти! І мотузки теж якого дідька ріжеш? Розв'язувати треба! Це ж на кожного не напасешся!

— Заткнися, — відповів тільки одне слово.

Як не дивно, але це подіяло. Втім, якби відьму хтось обдарував таким поглядом, вона теж не наважилася б заперечити. Поки Ісха розтирала пульсуючі кисті, благодійник випарувався в лісі.