Нащо мені тебе рятувати?

Облізла дурисвітка перелізла ще вище, і деревце загрозливо нахилилося.  Що вона творить? 

На фоні різдвяних салютів і поодиноких петард її силует справді  здавався таємничим і навіть трохи лякав.

Але тільки поки вона мовчала.

-Ніяка я не хвора!  - через м'ячик в зубах говорила кішка дуже нерозбірливо, але здобич не випускала. - То від холоду.  Я взагалі не часто з вікна виходжу погуляти. То просто забули зачинити. Як було не скористатися?  Вона бігатиме, шукатиме, можна лопнути від сміху. А нехай не забуває. Така молода , а уже склероз. Так чого доброго її  й альцгеймером накриє, хто мені тоді буде консерви відкривати?

-Слухати гидко. Як так можна, твоя людина переживатиме, а ти знущаєшся. 

-Ой можна подумати, ти сам з дому не втік.

-Звідки ти...?

-Звідки треба, звідти й знаю. Ті, хто загубилися, шукають свою людину й бояться. А не з м’ячиками граються й з котами бесідують, ха!

-Сама вумна?  Ти подивись, куди залізла - он  зараз під тобою гілка зломиться, ото сміху буде, як ти гепнешся. З дуба впала - от що про таких кажуть.

-Ааааайняяяв! Ану рятуй мене швидше, ти чого не попередив, що тут небезпечно? Зовсім совісті нема!

-І нащо мені тебе рятувати?  У вас  дев’ять життів. То у нас одне, й те не дуже гарне через таких дурисвіток.

-Ах ти ж паразит! А може я вже всі витратила?

-Ну доля твоя така. Ти ж на вигляд майже кошеня. Коли й встигла? Долазилася через фіранки, мабуть. Отак тобі - красти чужі м’ячики! На той світ нічого з собою не забереш, крім чистої совісті, щоб ти знала.

-В тебе дуже чиста. Ха! Втік від своєї людини, ще й мене безпорадну покинув у безпомічному стані. Веселка такого не витримає. Розтане прямо під тобою.  Полетиш вниз, сто раз помреш, поки до дна долетиш.

-А ти один - коли гілка зломиться. Що ти за створіння таке! Лисе, язикате,ще й лякати намагається, а саме уже трьома лапам на веселці.

-Ну ти кінчай уже нудити. Нудист тут один. І це не ти. Проповіді він тут читає.  Іди, зви ту роззяву. Таким тільки кошенят довіряти. Загубить вмить,  вікна навстіж, біжи бідна маленька киця, куди хочеш. А я може уже застудилася. А злізти не зможу.  Кааахиии, кааахиии, пчхиии,  няв! Чого став, вуха розвісив - іди вже.

-Куди йти?  

-Прямо. Мені звідси все видно. Он по двору уже бігає.Така ж ідіотка, як ти. Потім плакатиме, серце рватиме. А ні, щоб сітку на вікно натягти. Поназаводять кошенят, а ума нема про безпеку подбати.

-Та помовч вже.  Іду, тільки щоб твого нявкання не чути.

 І правда  - запах тої малої  поганки на стежці. Он і ворота. Треба покричати, мабуть.

Та її людина може почує.  А як така ж дурна,  як та лиса стервозина, то і не здогадається.

-Гей, є хтось? Гав кажу! Позакладало? 

О, сюди йде. Здогадалася.

-Песик, це ти прогнав мою маленьку? Вона від тебе втекла? 

І хто після повірить, що це розумна істота? Вона ж знає, що я не можу відповісти. Нащо питає?

-Хоч покажи, куди вона втекла. Ну треба ж такого горя сам на різдво! Тільки відвернулась, а її нема... Не біжи так швидко. Не бачиш - з мене капці злітають. Не перевзула, а тепер же  ж не вертатися, бо й ти втечеш. Зовсім совісті нема, такий симпатичний, а насправді злий. Нащо кошеня злякав.?

-Дуже треба її лякати. Он твоя лиса гидота, чого витріщилася?  Гав кажу. Так ясно?

Не ясно. Пічалька.

Ще й стрибай на те дерево. Ці люди! Вінець творіння. До жирафи скоріш доходить. Ха!

О, побачила нарешті. А та мала мовчить, хоч би нявкнула. Ці коти! Гррр.  

-Не смій на неї гарчати!  І ти взагалі чого тут один бігаєш. де твоя хазяйка?

-Не твоє діло. М'ячик віддай, котолюбко нещасна,  і не лізь в особисте.  

-Не бігай за  нами, не бачиш - Ангелінка тебе боїться. Та де ж твоя хазяйка? Як можна так безвідповідально! Ні, що за злющий пес,  ще й стрибає.  Чого ти хочеш від кошеняти, ні стида, ні сорому! Ображав мою маленьку. Не бійся, мама з тобою. 

-Ха! Воно так боїться, як я балерина. То вона з тебе насміхається. І правильно робить.   Які  хазяї,  такі й собаки. Тобто  і коти. І  кошенята. А ну віддай мого м'ячика!

-Не скавчи так, я не твоя мама. Нема ніде твоєї хазяйки. О, та ти може загубився?  От же ж. Навіть повідця нема. Може тебе з дому вигнали?

-О, почалося. Ти може свою облізлу тварюку вигнала? А я не облізлий. Ага! Таких як раз виганяють, як я. Щаззз.  Додумалася!   

-Ходи тоді за нами, а то замерзнеш. Завтра об’яви порозвішую. Ти котячий корм будеш? А то у мене нема собачого…

-Буду. Котячий, так котячий. Але м'ячик все одно нехай віддасть.

-От який молодець. Дивись, Ангеліночко, як він добре їсть, не те, що ти, капризуля моя.

Ця стрижена під своє кошеня дівчинка вказує мені на ліжечко. Майже таке гарне, як у мене вдома. Було.Тільки не картате, а в якийсь дівчачий рожевий узор.   

-Спати можеш тут.  А я моїй маленький нове ліжечко дам.  Різдво ж. Перша зірка уже зійшла. Подарунки треба дарувати. Іди сюди, моя маленька. Дай мені іграшку. Спати треба, а вона деренчить  і заважає. Віддай, нащо вона тобі, така погризена. От тобі мама нову дасть.  Не хочеш?   А ти, собацю,   не хочеш? А, то вона твою іграшку забрала, ти тому на неї сердишся?

-О, дійшло!  Хомо сапієнс. Ха!  Та якби собаки  були такі тупі, як ви сапіенси...

-Не сердься на неї. Вона ще  кошеня. До кошенят треба бути добрими. Вони тоді виростають з гарним характером. І знаєш, дітям іграшки потрібніші. Може нехай вона пограється і забуде? А я тобі  ранком твою цяцю віддам, добре? 

-Добре, ха! Типу як я скажу ні,  це щось змінить.

Миротвориця. Така ж, як її противне кошеня. Ще й майже лиса. Мала й миршава.

Не те, що королева у мого.  У  тої волосся до сідниць і як шовк, у неї зріст не набагато нижчий, ніж у нього, у неї все на місці й ззаду й спереду. 

Він може й не найрозумніший у світі, але ж меткий. От же ж -  шукав-шукав і  вишукав. У нього рука легка на все гарно. Він мене вибрав з нас п'ятьох миттєво й безпомилково. Й не пожалів ні разу. Бо у мене теж все на місці. Особливо голова. Я дуже розумний. Людям нас дають завжди з тим, чого людям не вистачає.От тепер у нього замість мене буде королева. Сподіваюсь вона не така глупка, як оця мала і стрижена.