***

Джісон любив вечірки. Особливо ті, які організовував сам, бо саме тоді міг опинитися в центрі уваги. Всі погляди спрямовані на нього. Хана люблять, ним захоплюються, йому вдячні за чудові розваги, він знову комусь потрібен.

Сьогодні Джі виповнюється 22, а отже, свято буде, просто, грандіозним. Запрошення розіслані усім в університеті, та сам іменинник не відчуває радості. Ні не так, він не відчуває абсолютно НІ ЧО ГО. Здавалося, що в його душі поселився маленький хробачок, який з'їв усі емоції, залишивши Хана з порожнечею всередині. Але, звісно, юнак просто не заважатиме на неї, та вдавано всміхатиметься приймаючи подарунки та вітання.

От тільки, він зовсім не чекає побачити того, чий погляд обпікає гірше полум'я. Кім Синмін – його ворог номер один. Людина, яка вигравірувала своє ім'я на серці Хана гострими, неначе лезо словами. Він дивиться на нього, і не може вичавити з себе хоч слово.

- З днем народження, - Мін всміхається кутиками губ, віддаючи Джі невеличкий пакунок, - Сподіваюсь, ти хоч трішки припнеш свого язика, - хлопець проходить всередину, легко поплескавши Джісона по плечі.

- Я тебе не кликав, - шипить, як змія брюнет, у слід задоволеному, такою його, реакцію Кіму.

- А я без запрошення, за те з хорошим подарунком, Білочко, - він знав, як Хана дратує таке звертання, тому постійно, у кожну вільну хвилинку, називав його так, з цікавістю спостерігаючи за злістю, яка відразу з'являлась на милому обличчі.

Та цього разу, Джі проігнорував усе сказане Синмінов, повернувшись до інших гостей. Він так і не побачив, як парубок ображено підтиснув губи, а в його карих очах розгорівся небезпечний вогник.

Хан п'є занадто багато, щоб це можна було вважати нормою. Але йому в кайф, лише сьогодні. Він відривається в самому центрі вітальні разом з своїми "друзями", які про нього завтра забудуть. Вперто ігнорує чужий гарячий погляд, який пробирається під саму шкіру, бажаючи забрати його серце назавжди. Джісон не бачить нічого і нікого, зараз, існує лише ритм який веде хлопця в своєму дивному танку. Та продовжується його власне божевілля не довго, адже весь випитий алкоголь проситься на зовні.

І як так сталося, що саме Синмін, заспокоюючи гладить Хана по-спині, та подає серветки? Що саме Кім поруч з ним у такий жахливий момент. Чому саме він?! Якого біса?!

- Тобі краще вмитися, - Мін допомагає Джісону піднятися та підводить до раковини. А Хану хочеться заплакати від свого зовнішнього вигляду. Його життя – повна дупа.

- Не треба бути зі мною добрим, - вичавлює з себе, стискаючи пальцями край умивальника. Парубка душать злі сльози, які готові от-от пролитися з почервонілих очей.

- Що ти верзеш? Краще помий обличчя, і прийди до тями, - складає руки на грудях Кім. Хан відмічає в своїй голові, що Синмін починає гніватись. Якось раніше Джі не турбував той факт, що він може помітити, найменші зміни в настрої свого особистого ворога.

- Я кажу, щоб ти забирався геть, разом з своєю добротою і жалем, який йде з нею в комплекті, - голосніше і більш нервово повторює Хан. Він все ж вмивається, сподіваючись, що Мін прислухається до його слів, але той, як завжди, їх проігнорував, та залишився стояти на місці.

- Краще? - він з важким видихом підходить ближче, а Джісон відступає.

- Буде, якщо зникнеш з поля мого зору. Ти вже дістав мене своєю присутністю! Весело спостерігати за тим, як я обіймався щойно з унітазом?! -  брюнет з кожним сказаним словом підвищує голос. Хан хоче, щоб Синмін більше ніколи не потрапляв йому на очі. Невже це настільки важко?

- А ти мене своєю тупістю, Білочко, - розчаровано хитає головою Кім, та несподівано отримує удар в груди, - Що ти робиш?!

- Забирайся, Синміне! Ти спеціально прийшов зіпсувати моє свято! Досить дратувати мене, і виводити з рівноваги своїми тупими жартами! Забирайся з мого життя!!! - він ще кілька разів штовхає хлопця, змушуючи відступити назад.

- Припини, Джісоне! - ричить Мін, хапаючи Хана за комірець. Мало не вперше він назвав хлопця на ім'я, - Ти сам придумав, якусь незрозумілу ворожнечу між нами...

- Хочеш сказати її нема? - обурено перебиває його Джі, - Синміне, лише ти постійно виводиш мене і...

До туалету хтось заходить, і перериває їхню розмову. Вони відпускають один одного, а Хан, який вже встиг трохи протверезіти, вирішує, що вечірку потрібно завершувати.

Він повертається до вітальні. Джісон розгніваний, але між тим юнак у розпачі, бо всього на мить, він захотів поцілувати Синміна. Але чому? Хіба ж вони не вороги? Чому замість ненависті у серці загоряється якесь інше, поки що йому незрозуміле, почуття?

Парубок вимикає музику, та просить інших розходитись по домівках. Звісно, це їх обурює, але відкрито ніхто не ризикує виступити проти нього. Бо це б означало, що ти потрапиш у чорний список, а отже більше не отримаєш запрошення на вечірку.

Поки всі запрошені покидають будинок, Джісон важко опускається на диван, який вже встигли чимось залити. "От чорт, знову доведеться викликати хімчистку", - проминає в його, втомленій хаотичними думками, голові. Будинок швидко пустіє. Після гостей залишається лише неприємний запах алкоголю, та глуха тиша, яка тисне на втомлений організм. Юнак підіймається, і плететься на кухню, незважаючи на безлад навкруги. Він чує, що хтось грюкає посудом, хоч Джісон повинен був залишитись сам.

- Чому ти досі тут? - хлопець складає руки на грудях та обходить Синміна, щоб поглянути в його спокійне обличчя.

- Ось, це допоможе тобі від похмілля. Завтра тест у пана Лі, тож потрібно виглядати, як нормальна людина, -  підсуває чашку з якимось гарячим напоєм до Хана, повністю ігноруючи його питання.

- Тобі справді так подобається виводити мене з себе? - алкоголь давно вивітрився, але на його місце прийшов нестерпний головний біль.

- Не думав, що чашка трав'яного чаю може тебе роздратувати, - хмикає Кім, та йде на вихід.

- Тобі ж краще, якщо я завтра не прийду. Станеш першим у рейтингу, і здійсниш свою мрію, а я залишуюсь лузером. Хіба це не те чого ти хочеш?! - з насмішкою кидає хлопцю в спину, а той різко розвертається та дивиться на Хана з таким розчаруванням, що юнак стрясає плечима намагаючись його скинути з себе.