Роздiл 5

Гліб

Мене переповнювало роздратування. Тільки з цієї причини поділився з другом. Знайшов, з ким. Ніякого співчуття.

- Та чого ти? Цікаво ж, як ти швидко не вподобав свою сусідку, зате з вигляду чоловік-кремінь - потішається Свят.

- Якби тільки сусідку, - здригаюся при думці про цю заразу. - Вона ж і моя студентка, ми в одне місце поспішали. Мені її скрізь терпіти доведеться.

Знайомий з Горською з учорашнього дня, а вже кажу про неї другу. Сам собі дивуюся.

Свят ще більше. Він навіть на стіл сів, мало не на чашки зверху.

- А коли у тебе наступна лекція в її групі? - із задумливим виглядом цікавиться друг.

- Тобі навіщо?

- Хочу на неї подивитися. Тебе складно вивести з себе, а у неї вийшло. Обдарована дівчина, рідкісний екземпляр.

Він взагалі у своєму розумі?

- Та що на неї дивитися, на дикунку цю? - хмикаю я, падаючи на широке крісло. - Поліною звати. І вже злигалася з Нікою, а там…

- Почекай, - Свят махає руками, перебиваючи мене. - Ти про наречену Дана говориш? З нею твоя дикунка подружилася?

- Вона не моя, не вистачало ще, - відхрещуюся і подумки спльовую. - Так, з нею, ось-ось подружками стануть, якщо не вже.

У нас повисає хвилинне мовчання. Мені серйозно без різниці, з ким водиться Горська, моя невгамовна сусідка. Але конкретно зв'язок з Нікою, можливо, притягне проблеми і більше. Краще нехай вдома сидить і не рипається.

- А може, і нічого такого - відкидаю зайві думки.

- Ні, даремно не сподівайся! - друг витріщає очі на мене, начебто жах трапиться. - Якщо у твоєї... гаразд, не твоєї дикунки, буде подруга Ніка, ... то вона познайомиться з моєю дружиною і сестрою. Вони ж часто спілкуються. Ну все, я не зможу тобі допомогти. Просто прощавай, Глібе.

- Ти зовсім ідіот? - тут вже я не витримую і кричу. - Досить мені голову забивати цією Поліною!

- Зауваж, я дізнався про неї від тебе - рже задоволений друг.

- Отже, забудь. І не думай навіть нашим проговоритися.

- Обіцяю, буду німим як риба, -  Свят показує замок на весь рот, потім додаючи: - але тільки по телефону, при зустрічі не стримаюся. Ну зрозумій, такі приколи з тобою рідко трапляються!

- Вважай, що вже закінчилися, -  сам у цьому не впевнений, але чітко кажу йому.

Заодно уявляю нашу наступну гулянку у клубі. Ми у кінці тижня з друзями збираємося компанією. Не завжди виходить, але намагаємося вирватися. Так от, мені краще туди не потрапляти у найближчий місяць.

Дістаю свій повністю цілий телефон і дивлюся на повідомлення. Поліна хоч і нахалка, але бач, як засмикалася. Вважає, що винна мені купу грошей.

Ну нічого, нічого. Нехай ще посмикається. Дивись, і на користь піде. Буде обережніше. Виховний бонус їй від мене.

У мене протиударна модель телефону. Захисне скло тріснуло при падінні, але я по дорозі з універу в офіс встиг поміняти. Не ходити ж мені з тріщинами на екрані, поки Поліна прибіжить просити вибачення. Гроші на ремонт я і не думав брати з неї. Краще провчу по іншому.

Все ж відношу Поліну Горську до тимчасових неприємностей. До таких зеленооких, шкідливих і з кумедною нижньою білизною замість паспорта.

Є у мене проблеми набагато серйозніше.

Марго придумала привід до мене приїхати, прикриваючись роботою. До неї б я точно їхати не став. Вистачило з мене її зради у минулому. Друзі мені всі намагалися розкрити очі на неї, але я ж розумний, краще знаю як треба.

Так я і обламався, коли вже прямим текстом Марго зі мною попрощалася. Вона знайшла гідного її родині чоловіка, не набагато молодше її батька, і на рік розчинилася у багатстві. Що там далі у них сталося, я точно не знаю, з чуток, той олігарх змінив Марго на іншу іграшку, молодшу.

Вчора колишня увірвалася до мене з пропозицією знову спробувати відносини. У мене досі злість на неї не пройшла. Вже не так боляче про неї згадувати, але все ще щось чіпляє і бісить. І ось головна проблема почалася, коли Марго раптом скинула одяг і полізла до мене.

Я реально не очікував. Та й в останній місяць терпів чоловічий голодняк. Не було часу шукати собі дівчину, а ті, що самі липнуть, взагалі не заводять. Щось таке помутилося у голові, що я піддався слабкості і вийшов поцілунок. Залишалося всього нічого до ліжка дістатися.

- Святе, - покликом друга, а то він на листування відволікся. Посміхається і світиться, отже, зі своєю красунею. - Дякую, що вчора так вчасно мені подзвонив.

- Та що там? Тобі, справді, було цікаво, чому я не вдома відпочиваю у вихідний день, а горщики продаю на алеї?

Ну, це у них з його дружиною, Анею, свої примхи. Хоча можуть там всю алею скупити.

- Звичайно, ти так кумедно скаржився - не засмучую друга, що справа не в його вихідному.

Дзвінок Свята мене відволік від Марго. Потім шум за дверима. Але я відразу не встиг розібратися. А потім пішло-поїхало з сусідкою і вишневим ароматом.

Тепер я і задумався, що мені потрібно терміново знайти собі дівчину. Не так, щоб на вечір, а довше. Тільки не дикунку і не зарозумілу типу Марго. Нормальну скромну дівчину. Мою ровесницю. Тоді я зможу відволіктися і не буду зайвого думати. В офісі я таку не знаю. Моя секретарка старша за мене і заміжня. Якщо подумати, в універі повно варіантів знайдеться.

***

Поліна

У мій другий ранок перед поїздкою в академію я вже не так хвилююся. Заздалегідь встала, привела себе до ладу. Встигла навіть на подушках у гостьовій повалятися і у вікні розглядати перехожих з парасольками, поки пила свій чай. Дощ мене не лякав, а от дехто через стінку напружував до тремтіння.

Але нічого, нехай тільки сусід сунеться. Без тубуса я тепер нікуди не ходжу.

Налаштовуюся на хвилю спокою. Мені сваритися з сусідом небезпечно, якщо він мій викладач. Буду вдавати з себе ввічливу і милу дівчину. А раптом допоможе.

Виходжу з квартири. Грюкають сусідські двері.

А от і Гліб Романович, щоб на нього дошка впала на лекції.