9

Після обіду я вимила посуд, Донат допоміг прибрати зі столу. Пізніше розійшлися кожен своїми кімнатами.

Свій вільний час я витратила на роздуми.

За словами Дона, ситуація виходить наступна. Незнайома мені Ася зустрічається з невідомим мені Мухіним, потім вбиває його і заволодіває майном убитого. Чи під силу тендітній дівчині впоратися з дорослим чоловіком? За своє коротке журналістське життя мені довелося побачити всякого, тож із цією справою мені ще доведеться розібратися. Насамперед потрібно дізнатися яким саме способом убито Муху. І відкладати цю справу в довгу скриньку я не маю наміру.

- Макаре, привіт. - Відповів на мій дзвінок друг.

- Вітаю. Ти у справі чи поговорити?

- Зовсім немає часу?

- В обріз. - З небажанням відповів чоловік.

- Тоді швиденько скажи, що ти знаєш про справу покійного Мухіна?

- Статтю пишеш?

- Так. - Легко збрехала я.

- Марфо, від вашої газети вже був представник. І щось у рослому мужичку з вусиками я тебе не впізнав. У що ти знов примудрилася влізти?

- Ні в що, чесно. Вибач що потурбувала.

Я скинула дзвінок. Так, не найкращий час я обрала для розмови. Коли Поспєлов не в дусі, від нього варто триматися якомога далі навіть мені. Розпалений друг набирав мій номер ще разів шість, але я не наважилася взяти трубку. Нехай спершу охолоне.

Через хвилин двадцять він надіслав мені повідомлення: «Не читатиму тобі мораль». За кілька хвилин ще одне: «Я хвилююся, подзвони мені».

Ну і нехай похвилюється, а потрібну інформацію дізнаюся й без нього.

Високий чоловік з вусиками це наш Руслан. Ось йому й зателефоную. Звичайно, можна ще поритися на просторах інтернету, але перший спосіб мені подобається більше. Так я отримаю правдиві дані від перших рук.

Розмова з Русланом не зайняла багато часу. Колега має дуже неприємний характер, але потрібними мені даними поділився охоче, адже я не раз його виручала.

Славку Мухіна знайшли застреленим у себе у квартирі. Якщо врахувати ті факти, що постріл був зроблений з пістолета з глушником, а куля влучила якраз у лоба потерпілому, говорить про досить «ніжний» спосіб вбивства. Тільки це ще нічого не доводить і, зовсім нічого, не спростовує. Хто знає, якими ще талантами володіє Настя.

- Вбивство сталося близько третьої години дня, - зачитала в голос нотатки, записані під час розмови. - Я могла б бути твоїм алібі, дівчинко.

Впевнена розмова з нею хоч якось прояснить ситуацію.

В очікуванні вечора вирішила не гаяти часу. У мене є напрацювання для майбутніх статей, от і займуся ними.

Через кілька годин мене відвернув стукіт у двері.

- Заходь. - Крикнула.

Донат просунув кудлату голову у двері.

- Настав час збиратися.

- О котрій виїжджаємо?

- За пів години будь готова.

- Добре.

Зібратися примудрилася швидко. Залишилась у тих же джинсах, що й була вдень, лише гольф змінила на теплий бомбер. Волосся прибрала у хвіст, щоб не заважало, а губи нафарбувала улюбленою помадою.

- Швидко ти. - Промовив Дон, варто мені з'явитися в студії. Він окинув мене чіпким поглядом, але більше нічого не сказав.

Ми покинули приміщення, і, всупереч очікуванням, попрямували на інший кінець вулиці. Швидким кроком подолали сквер. Донат різко зупинився біля непримітного автомобіля. Намацав під бампером ключі й спритно відчинив двері.

На вигляд старенька «Мазда» не вселяє довіри.

- Сподіваюся, ти її не вкрав? - несміливо запитала.

- Не хвилюйся, Макс підігнав покататися.

- Куди ми зараз, на об'їзну ще зарано?

- Заїдемо до Максима у гості. Ти з Полянським знайома?

- Ні, не доводилось.

- Ось і познайомитеся.

Чоловік завів двигун, і не став прогрівати автомобіль, покотив дорогою. Я взагалі сумнівалася, що цей мотлох заведеться, але «Мазда» жваво рушила з місця, везучи нас по вечірніх вуличках міста.

Донат впевнено веде авто і чудово орієнтується в просторі. Легко об'їхав вечірні затори.

- Ти щось принишкла. - Звернув на мене увагу.

- Не люблю нічну їзду, та ще за такої погоди.

Вечірній час й до всього місто накрило туманом, дрібний дощ мрячить, погіршуючи без того слабку видимість. Світла ліхтарів катастрофічно не вистачає і важко помітити силуети рідкісних перехожих.

- У таку погоду і собаку надвір не виженеш. Думаєш твоя Ася сьогодні на посту?

- Раптом нам пощастить. - Знизала плечима.

- Ти все ще сподіваєшся?

- Муху вбили точним пострілом між очей, пістолет був із глушником. Якщо припустити, що Ася десь роздобула пістолет, то де звичайна наркоманка взяла глушак?

- Найімовірніше, у неї є спільник.

- Давай не будемо загадувати наперед.