7

Ранок настав не так рано, як завжди, я навіть не відразу зрозуміла, що проспала. Хоча з якого дива мені просипати, у мене ж сьогодні законний вихідний і будильник я не заводила. Тільки ось мій чотирилапий будильник підозріло мовчить. Блін, у мене ж гість. Сподіваюся Донат не прибив мого кота.

Обох представників чоловічої статі знайшла на кухні. Причому Біляш лежить у Дона на руках і мурчить на всю горлянку, а той чухає йому пузо. Картина неймовірна, мій кіт нікому не дозволяє себе так поводити, навіть мені.

- Що тут відбувається?

- І тобі доброго ранку. - Привітався і відклав кота вбік, той невдоволено завиляв хвостом.

- Добрий. - Спостерігаю як пухнастий продовжує ластитись об ногу чоловіка. - Що ти з ним зробив? Ти зіпсував мені кота.

- Я всього лише його погодував.

- Я теж його годую взагалі-то.

- А ти не пробувала давати йому щось, окрім корму?

Я тільки зараз звернула увагу на апетитні запахи, що витають у повітрі.

- Чим так пахне?

- Смачно пахне?

- Так.

- Тоді йди вмивайся і снідатимемо.

Я погладила вихованця і попрямувала до ванної кімнати. Вийшла через п'ятнадцять хвилин у гарному настрої та в передчутті чудового сніданку.

- Де ти взяв провізію? Ти виходив надвір?

- У тебе в холодильнику навіть льоду немає, тож так, довелося вийти. Твій Біляш завжди так рано прокидається?

- Щоранку і він не має такого поняття як вихідний.

- Пухнастий негідник. - Вкотре погладив кота.

- Маразм міцніє і в нашому полку прибуло.

- Ти про що?

- Не я одна веду розмову з чотирилапим другом. До речі, він якось дивно поводиться з тобою.

- Що ти маєш на увазі?

- Він мурчить і лащиться. - Пояснила.

- Може, присипляє мою пильність, адже я не особливо люблю котів. - Будує здогади чоловік і при цьому накладає картоплю по тарілках. Нарізка, овочі та рум'яний хліб з булочної навпроти. За весь час моя кухня не бачила такого достатку їжі на столі. У мене аж слинка потекла.

- Ум, як смачно. - Не втрималася я.

- Судячи з холодильника ти нечасто їси вдома.

- Ти правий. Не завжди маю час. - Не казати ж йому про те, що я не вмію готувати.

- Я правий. Так, до речі, твій наглядач знову чергує у тебе на подвір'ї, тільки машину змінив.

Не варто говорити, після його слів апетит у мене зник, я відклала виделку.

- Машину кажеш змінив?

- Так, на розі синя «копійка».

- Ти куди? - окликнув мене тому, що я піднялася з-за столу і попрямувала до своєї кімнати. Дон рушив за мною. - Яка муха тебе вкусила, ти чуєш мене?

Дон вчепився в мої плечі й почав трясти.

- Вийди, мені треба переодягнутися.

- Що ти збираєшся робити?

- Я хочу вийти до нього та поговорити.

- Не найкраща твоя витівка.

- А що ти мені пропонуєш? Сидіти у квартирі й тремтіти від страху як куцак?

- Подумай головою, тобі не варто туди йти.

- А що мені робити, як я ще, на твою думку, дізнаюся в чому річ?

- Дізнаєшся, не жени коней. Дай подумати. Спочатку закінчи трапезу, а твій ждун нікуди від нас не дінеться.

Я із сумнівом глянула на чоловіка.

- Хоча переодягнутися тобі все-таки варто. - Додав він.

Я ж звернула увагу на свій зовнішній вигляд. На мені піжама, дуже пристойного вигляду. Біда в тому, що під нею більше нічого немає і мої пипки зрадницьки видають мій збуджений стан. Ось тільки я збуджена в емоційному плані, а не у фізичному.

- Вийди, а взагалі на себе подивися.

Дон виглядає трохи краще за мене. На ньому вчорашня сорочка. Вона зім'ята, а рукави підкочені до ліктів, воріт розстебнутий більше, ніж належить.

- Ти у такому вигляді в магазин виходив?

- А що?

- Час від часу…

Що про мене сусіди подумають?

- Подивись на себе. - Усміхнувся і вийшов. Сподіваюся він пішов вигадувати як мені викрутитися із ситуації, а не просто пішов.

Вийшла зі спальні за десять хвилин. З одягом вирішила не заморочуватися, одягла джинси та футболку. Волосся залишила розпущеним, на губи додала трохи блиску.

- Так краще?

- Попередній варіант мені подобався набагато більше, але й так зійде.

- Сподіваюся, моя картопелька не зовсім охолола.

- Підігріти?

- Ні, але дякую.

Після хвилини мовчання він нарешті продовжив.

- Отже, ми зробимо так. Зараз ти збереш речі і я відвезу тебе в одне місце, там тебе не зможуть знайти.