6 Вітмар

Марфа дрібними кроками рушила до під'їзду. Спостерігаю за нею з-за рогу: тонка талія, витончена фігурка — диво.

Довго чекати не довелося, чоловік у сірій куртці виліз із машини й попрямував слідом за дівчиною.

- Ей, мужик, закурити не знайдеться? - окликнув його.

- Відвали. - Кинув той.

- Мужик, не бузи, дай закурити. - Не відстаю.

- Тобі що жити набридло? Сказав же – відвали. - Зрештою, звернув на мене увагу. Поміняв траєкторію і попрямував у мій бік.

- Сич, чи ти це? - Звичайно я корчив дурника.

- Донат? - здивувався він. - Яким вітром?

- Вирішив Батьківщину відвідати. Ти як, все також із Тарасовим працюєш?

- Ні, під Мироновим ходжу.

- А тут яким вітром?

- Робота. - Відмахнувся Сичов.

- Та брюнетка і є твоя робота? - вдав здивований вигляд. - Може, й собі таку роботу знайти.

- Нічого так баба. Одна біда – журналістка. Почала свій ніс пхати у справи Мирона.

- Щось нарила? - поцікавився.

- Хто його знає. Нашого Толяна знайшли у неї в тачці.

- Думаєш вона його грохнула?

Сич трохи подумав і хитнув головою.

- Думаю, у неї є спільник. У Толяна була наркота – вона зникла.

- Не розумію, ну мочканули вони Толика, забрали наркоту, але навіщо ж його труп ховати у власній машині? І навіщо взагалі журналістці наркота?

- Моя справа маленька, сказали налякати й стежити. Цим я й займаюсь.

- Думаєш злякається?

- Сумніваюсь, журналісти народ упертий. Вчора її об двері приклав, то що думаєш вгамувалась?

- Ні?

- Ні. Сьогодні знову свій ніс суне. Ти куди прямуєш? - схаменувся він.

- До друга. - Вирішив поки що не розкривати всі карти.

- Лади, я теж погнав. Затримав ти мене, тепер до ранку цю козу немає сенсу чатувати.

Сичов потис мені руку і попрямував до своєї тачки, я, вдавши, що йду в бік сусіднього під'їзду, почекав поки той поїде. Також оглянув двір у пошуках інших «сюрпризів».

Цікаве кіно вимальовується із цим дівчиськом. У тому, що Марфа вбила Толика, я дуже сумніваюся, зовні враження злочинниці вона не справляє, а ось думка щодо можливого спільника мені здалася слушною. У жодному разі не варто робити поспішних висновків. Та й мотив мені здається вельми неправдоподібним, навіщо взагалі наводити на себе підозру та ховати тіло у власній машині. Доречніше було б його залишити на узбіччі та виступити у ролі свідка, а не потерпілої.

Потоптавшись ще кілька хвилин на ґанку, я піднявся на потрібний мені поверх.

На моєму телефоні висвітлилося повідомлення про отримане повідомлення. Макс цікавиться як мої справи, мабуть, за свою тачку переживає.

Сховав телефон у кишеню куртки, передзвоню у більш зручний час.

Як тільки увійшов у квартиру на мене вивалився вагон запитань від переляканої Марфи. В її очах читається розгубленість і не більше, тільки з чим воно пов'язане. Раптом виникло гостре бажання її захистити, хоча слабкою вона не виглядає.

Блін, як їсти охота. Не хочу образити Макса, але у його модному клубі нормальної закуски не знайшлося.

- Може ти мені хоч каву запропонуєш? - Вирішив вивести Марфу із задумливого стану після того, як дослідив її холодильник. Крім кількох соусів, там більше нічого не знайшлося.

Наплів їй в три короби про Сичова, також попередив про можливе повернення переслідувача. Під цим приводом вирішив залишитись у неї на ніч. Привітна господиня навіть пожертвувала мені своєю спальнею. Думаю, сьогодні їй нічого не загрожує, але краще перестрахуватись. У що ж ти влізла, красуне?

Вона вийшла з душу розпалена і з рум'яною шкірою. У її очах читається занепокоєння, мабуть, починає накривати усвідомлення того, що відбувається. Щоб вона там не наробила, але в неї під вікном пасуться підозрілі особи, та ще малознайомий чоловік у квартирі, що дуже необачно з її боку. Отримати від неї виразного пояснення не вийшло. Здається ніби вона сама слабо розуміє, що твориться навколо, чи це така гра?

Окрім іншого, я також здаюся їй підозрілим. Важко відповісти на запитання: «що ти тут робиш». Я сам не розумію, звідки взялося це геройство і навіщо мені це потрібно. Я повернувся до країни з певними намірами й порятунок журналістки до цих планів не входить. Довелося видати їй щось на кшталт «я фанатію від гарних дівчат» і «мрію затягнути тебе в ліжко». А що, це правда, адже зовсім інакше я планував провести цю ніч.