2

Ранок у мене починається щоразу в той самий час – о п'ятій годині. Тому для мене воно добрим не буває. Прокидаюсь від криків нахабної вусатої морди, адже цей безсовісний просить свій сніданок.

- Сволота волохата, - шикаю на кота. - Мене б хто так годував.

Є навіть бородатий жарт із цього приводу, коли один запитує:

- Як звуть вашого вихованця?

- Вранці чи взагалі? – відповідає господар тваринки.

Згодна, не смішно, тому шаркаючими кроками йду ласувати живоглотика.

Є в ранньому підйомі й позитивний момент. Робочий день у мене не нормований і часу ні на що не вистачає, а так я можу спокійно побігати в парку. У вухах навушники, телефон у кишені та бігом відпрацьовувати вчорашні пельмені. Товстою я себе не вважаю, але й не худенька тому розслаблятися не варто, слід тримати себе у формі.

Щойно пробігла кілька кіл по широких алеях, повернулася додому. Там звичні справи: контрастний душ, легкий макіяж, найбільше часу займає вкладання волосся. Кучеряве від природи воно не бажає укладатися в зачіску. Неслухняні пасма так і норовлять вирватися із загального ладу, тому найчастіше я ходжу з хвостом або ж з розпущеним волоссям. Яскрава помада, акцент на губи будь-якої доби. Хтось скаже моветон, а я скажу – моя візитна карточка. Що вдієш, з дитинства була бунтаркою. Ще люблю підбори, але з моєю роботою в них особливо не набігаєшся.

Працюю я кореспондентом у середній такій газеті. Наша спеціалізація кримінальні новини. Останнім часом у нас у місті тихо, що, безперечно, добре. Ось тільки нам доводиться все частіше виїжджати на аварії та побутові злочини.

Прихопивши сумочку, виходжу із дому. Поснідати домовилася зі своїм другом. Зустрічаємося ми у кафе, неподалік від його контори. Макар у нас майор поліції. Ось у кого графік щільний.

Попри затори, у призначене місце я дісталася першою й зробила замовлення за нас двох. Макара знаю ще зі старшої школи й точно можу сказати, що він любить, а що ні. Розглядаю відвідувачів, яких зараз небагато, лиш кілька людей забігло перекусити перед роботою. Один із хлопців затримав на мені свій погляд, я посміхнулась у відповідь.

Мені принесли каву. Смакота, напій тут відмінний, міцний і без цукру. Зняла свій піджак. На мені чорні джинси та такого ж кольору водолазка. Весна цього року пізня та з одягом вгадати дуже складно. Сонце світить і водночас вітер збиває з ніг.

- Вітаю. - Цілує мене в щоку мій друг. - Дякую що дочекалася.

- Нічого. Я все розумію, адже ти в нас людина зайнята.

- А ти, як завжди, великодушна, все розумієш і маєш чудовий вигляд.

- У порівнянні з тобою, так. - Сміюся.

- Що вдієш? - розвів він руками.

- Одружитися тобі час.

- Я хоч зараз, але кохання всього мого життя не відповідає мені взаємністю. - Завів стару пісеньку.

Насправді Макар у роки юності був закоханий у мене, я ж завжди сприймала його за старшого брата. У нас часто виникають такі словесні суперечки, але це вже більше за інерцією.

- Зі мною все ясно. Як твої справи? - поспішив змінити тему.

- Нудно. У вас там нічого примітного не відбувається? Може, поділишся матеріалом по-товариськи?

- Нема нічого цікавого. Про що ти зараз пишеш?

Нам вже принесли їжу. Макар їсть з апетитом, та і я теж, адже рідко мені вдається нормально поїсти.

- Різні дурниці. Позавчора на аварію виїжджала, там такий жах. Водія за допомогою болгарки вирізали, уявляєш.

- Марфо, я ж їм.

- Ой, можна подумати тобі звикати.

- Я розумію, ти в нас жінка не тонкої організації, але можна хоча б не за столом.

- Добре, добре. Мовчу.

- Аварія та, що на Соборній? - раптом запитав.

- Угу. - Запиваю страву водою.

- Чув, але небагато. Жахлива трагедія. - Кинув погляд на годинник.

- Ти поспішаєш?

- Ні. Ще є трохи часу.

- Вчора мені доручили написати статтю про наркоманів. Немає нічого на прикметі?

- Це навіть не моя тема. - Хитнув головою.

- Шкода. Сьогодні поїду зустрічатись з однією особою. Вчора врятувала її від передозування й сподіваюся, вона не відмовить мені в люб'язності у відповідь.

- Насичене в тебе життя. Що за особа?

- Не знаю. Вчора вона була непритомна.

- Особливо не розраховуй, хто знає, який у неї характер. І будь обережна, наркомани можуть бути небезпечними. Дзвони якщо що.

- Слухаюсь, товаришу майор. - Жартівним жестом приклала долоню до чола, віддала честь.

Ми побалакали ще пів години, і Макар зібрався на роботу.

- Мені час бігти.

- Хай щастить, я ще посиджу.

- Це твоя там припаркована? - тицьнув пальцем у сірий «Опель».

- Так. А що?

- Коли ти зміниш це відро?

- Мене все влаштовує. - Заступилась за свою крихітку.