Пролог

Минуло кілька місяців з того часу, як я повернувся в місто. Тут зараз весна й після спекотного Маямі ніяк не можу звикнути до вельми непривітного тутешнього клімату. Кутаюсь у комір куртки й намагаюся заховатися від пронизливого вітру. Дивлячись на цегляну стіну колишнього пивного заводу, задаюсь питанням: як же давно я тут не був? Років десять, певно.

Я стою біля автівки, яку взяв напрокат через каршеринг. Дівчина з зупинки навпроти подарувала мені легку посмішку. Нічого така: фарбоване волосся до пліч, губки бантиком. Я відвів погляд. Пробач, крихітко, зараз не на часі. Іншим разом, я б із задоволенням побавився з тобою, але в мене інші плани.

Сів у білий «Рено». Машина така собі, але кращого нічого в прокаті не знайшлося.

- Не туди звернув чи що? - бурчу під ніс.

Зупинився на світлофорі, намагаючись зорієнтуватися, зрозуміти де знаходжуся. У цей момент задні дверці моєї тачки відчинилися й у мій простір ввірвалася нахабна молода особа. Подих її збився, вона з жахом дивиться у бік житлових будинків. Першим і основним бажанням було виштовхати дівчину, надаючи стусанів під зад.

- Мама не навчила, що сідати в авто до чужих дядьків небезпечно? - гримнув на неї.

Потім помітив у вікно кремезного чолов'ягу, який ймовірно гнався за нею. Ще раз глянув на дівчину, вона теж помітила чоловіка й поспішила лягти на задньому сидінні.

- Їдьте скоріше, я вас прошу. Швидше, швидше. - Благає вона.

Я рушив з місця, спробуй відмовити такій красуні. Ще раз оглянув несподівану пасажирку. «Фігурка що треба», - подумки помітив собі. Вона прийняла вертикальне положення, і я думати забув про білявку із зупинки. Хвилясте волосся середньої довжини, шатенка. Обличчя ніжне, правильної форми. Ідеальні пропорції у всьому. Пухкі уста нафарбовані яскравою помадою, видають її пристрасну натуру, а в карих очах читається любов до різноманітних пригод. Ну, золотце, скажи, що я помилився.

Ні, не помилився. Вистачило кількох фраз, щоб вивести її з рівноваги, і краля показала свій гострий язичок. З криками «зупини машину, маніяк» вона почала бити мене своїми кулачками. Ось це я розумію – темперамент.

- Тихіше. - Впіймав її за руку і смикнув на себе. Не розрахував силу й дівчина впала поміж сидінь. Ніжний запах її парфумів торкнувся носа. - Я довезу тебе до центру, а ввечері ми зустрінемося і разом заберемо твою машину. Окей?

Ця дурепа хотіла повернутися за своєю тачкою прямо зараз. Ідея, м'яко кажучи, поганенька.

Її груди третього розміру, не менше, опинились у мене перед носом. Отямився, відпустив руку. Кинув чергове «сорі», намагаючись приховати своє збентеження.

- Перестаньте мені тикати. - З жаром видихнула вона, потираючи зап'ястя. Попри войовничий характер, вона викликає в мене розчулення. Усміхнувся.

- Кажи адресу. - Кидаю їй після секундної запинки.

- Зупиніть тут. Далі я сама.

Я зупинився біля узбіччя. Незнайомка кулею вискочила з автівки, ще й грошей мені запропонувала, смішна. Але за третій розмір можна пробачити деяку недолугість.

- Куди ввечері за тобою заїхати? - запитую, ігноруючи всі її репліки.

- Не треба, я сама розберуся.

Оце вже ні, дорогенька, ми ще зустрінемося. Ти мене вже зачепила.

Дізнатися особисті дані дівчини не складе для мене жодних труднощів. Тим паче, що я вкрав у неї гаманця.