-13-

В майстерні гнома кипіла робота. По столу валявся чорний оксамитовий крій, а сам Зінгер завзято строчив, висолопивши кінчик язика. Акуратно згорнутий плащ Морріган лежав на стільці. Два сусідні ослони займав Геде Нібо: мало не лежачи розвалився на одному, ноги в лакованих чорних черевиках закинув на другий і ледаче пихкав сигарою, пускаючи по кімнаті кільця.

Мак-Герот розкашлявся, помахав рукою, розганяючи сизий дим, й позвав:

— Майстре Зінгере!

Гном і вухом не повів.

— Майстре! Ось ваш "Католікон"!

— Бмгм, — невиразно буркнув гном. Чітко говорити заважав жмут булавок, затиснутих в губах.

Іктомі потрусив головою, приходячи до тями після макабричного переходу, і вирішив взяти ситуацію в свої руки: висмикнув з рота Зінгера булавки й ляпнув перед коротуном інкунабулу.

— Агов, Гвенте! Мама прийшла, "Католікон" принесла.

— Ein Moment…

— Та покинь ту ганчірку! Завтра дорихтуєш! 

— Зараз-зараз, тільки ось лацканчик дострочу…

— Потім дострочиш! 

— А ось тут ще шовк можна пустити, — розсіяно пробурмотів гном.

Іктомі різко смикнув оксамит.

— Donnerwetter! 

— Bumboclaat! (1)

Зінгер схопився за серце. Геде Нібо скочив на рівні. 

— Спокійно. — Над Іктомі знявся вогняно-жовтий шлейф, з якого сяйнули червоні фасеточні очі. — Лагодиш плащ — і хоч до ранку розважайся з цим чорним півнем, аж поки він закукурікає.

— Майте повагу до майстра! — рикнув лоа.

— Щоб ти й далі на його шиї їздив? Та на здоров'я, аби обом сторонам подобалося. Але в нас лишилося півгодини, тому…

— Oh mein Gott! Як же я міг забути! 

Зінгер непоштиво відкинув розкритий "Католікон", ляснув себе по лобі й притьмом кинувся до скрині. Швидко витяг кілька слоїків, вставив в яскраво-зелений флакончик скляну рурку, попередньо здмухнувши з неї порох, і заходився змішувати, під носа рахуючи краплі. З флакончика пакнуло, показалася й опала блискуча піна.

— Готово! — урочисто проголосив гном. — На, потримай.

Він тицьнув зілля Люку, який охопив його обіруч, аж подих затамував, згріб убік оксамит і акуратно розправив плащ. 

— Дочекався, мій хороший, — негайно завуркотів Зінгер, — тато за тебе попіклується, станеш кращий, ніж був! 

Він акуратно крапав пінкою по коміру й краям, ніжно вбивав пальцями, аж носом тканину рив. Покінчивши з роботою (Люк нервово щочвертьхвилини зиркав на годинник), гном ніжно погладив одежину, тяжко зітхнув і одним рухом звернув плащ в акуратний пакунок. Бідолаха шмигав носом й ледве стримував сльози, аж шкода було дивитися:

— Прощавай, мій маленький! Бережи себе! 

— Зараз заплачу, — буркнув Іктомі. 

Геде Нібо майнув чорним димом й вхопив нахабу за горлянку. Іктомі спробував обернутися павуком, та марно: блокувала магія лоа. Індіанець спробував видряпати нападнику очі.

Все змішалося в затишній майстерні. Гном схлипував над плашем, лоа з індіанцем мотузили один одного на долівці, збиваючи стільці. Від чергового поштовху "Католікон" хрьопнув догори обкладинкою, аж корінець репнув. Лоа пожбурив Ікто геть. Ніжка стола не витримала й луснула. Скринька з зіллями ковзнула до краю…

— Dún do chlab! (2)

Рик пронісся кімнатою, і все застигло, немов у стоп-кадрі.

Люк підхопив скриньку на льоту й обвів гармидер важким поглядом. По його щокам і лобі зміїлися сині візерунки. Геде Нібо й Іктомі вирячилися, не сміючи кліпнути. Запанувала тиша. Ну, майже тиша. Гвент Зінгер жебонів і гладив плащ, геть не реагуючи на оточення.

Мак-Герот акуратно поставив скриньку на поличку.

— Ти, — наставив палець на Геде Нібо, — забирайся геть. Наступного разу, коли вирішиш, что твоє дрантя вийшло з моди, запасися золотом. Бо охоронник з тебе як  з мене балерина.

Лоа скочив й розкрив рота. З очей Люка полився потік місячного світла. Геде Нібо стулив пельку і тихенько пішов на вихід.

— Оце по-нашому! Дай п'ять, Ламфадо!

Мак-Герот важко глипнув на товариша. Іктомі змовк, раптово зосередившися на струшуванні пилу зі штанів.

Люк нахилився і поклав руку на плече гнома.

— Майстре Зінгере, я думаю, що плащ Морріган краще почуватиметься у Грамблторпі, аніж в моїй захаращеній коморі. Ви вже точно подбаєте, щоб його не з'їла міль. 

Гном по інерції шморгнув носом, і раптом усвідомив сказане.

— Ви… серйозно?

— Цілком. Відпочивайте, ми вам влаштували нелегку нічку. А якщо раптом вас занесе в Лос-Анджелес, заходьте в гості. Буду радий.

Бідолашний Зінгер закліпав очима, не знаходячи слів. Мак-Герот стиснув його плече й кивнув.

— Вазу лише заберу з кухні. Ікто, ти там заснув? Ходімо.