Величезну кімнату займала швацька майстерня. Зінгер акуратно розклав плащ на розкрійному столі й кинувся нишпорити по шафам. Іктомі присвиснув, розглядаючи футуристичне устаткування. А шафи! Обладнані хитромудрими механізмами полиці, що тягнулися аж до стелі, повзали вгору-вниз, надаючи хазяїну доступ до численних коробок, шпульок, згортків.
Поряд з плащем поступово росла купа: клубки шерсті, подушечка з сяючими голками, пульверизатор… Нарешті гном присунув крісло і став розставляти добро за одному йому відомим порядком.
— Ти що, друже, руками будеш латати? — здивувався Ікто, спостерігаючи, як Зінгер начепив на лоба модні окуляри і заходився пшикати на плащ з прискавки.
Гном зупинився й несхвально глипнув поверх скелець, що відливали фіолетовим полиском.
— Унікальні речі потребують індивідуального підходу! Це навіть люди розуміють! Всі майстри високої моди шиють виключно вручну!
Індіанець хмикнув і вдихнув повітря для наступного запитання. Люк, який вже повернув собі людську подобу, однією рукою акуратно закрив йому рота, а другою схвально махнув.
— Продовжуйте, майстре Зінгере. Не будемо вас відволікати.
Коротун схилився над плащем і почав чаклувати. Легенькою щіточкою пройшовся по всій поверхні, зчищаючи нанесену рідину, і плащ з бурого став тепло-шоколадним. Зінгер задоволено хмикнув, повторив процедуру на іншій стороні й струснув плащем в повітрі.
— Ти ж мій красень! Скоро станеш як новенький!
Він засилив нитку в циганську голку, недбало кинув в кут блискучий піджак, закасав рукава і з головою поринув у працю. Літала срібна голка, крихітні стібки стягували дірочки, стрекотіли срібні ж ножиці. Очей не можна було відірвати від дійства, що межувало з дивом. Люк міг поклястися, що магії тут не має ні краплі — лише майстерність, доведена до абсолюту. Час промайнув непомітно. Нарешті Зінгер задоволено крекнув і випростав спину.
— А ну, мій маленький, давай на тебе подивимося. Так, так… Бачиш, таточко дотримав слова. Весь цілесенький, як новесенький.
Він зняв якусь непомітну порошинку, широким жестом розкинув одежину і узявся в боки, милуючися результатом.
— Ну що ж, дорогенький, зараз ми тобі чари відновимо, і станеш ще кращий, ніж був! Так-так, що в нас тут?
Гном змінив скельця на окуляр — геть як той, що зазвичай використовують годинникарі — й почав прикро роздивлятися плащ, мало не носом риючи тканину.
— Хоробрість, саме собою. Впевненість в собі — а як же. А це що? Чуєш, Ламфадо, — озирнувся він, — лють берсерка теж відновлювати?
— Лють?..
— Згадай, що я тобі казав в барі, — вліз Іктомі. — Хіба це потрібно Кіліану?
— Не треба люті. Хоробрості і впевненості буде досить.
— Як скажеш, — кивнув гном і добув з надрів шафи старезну дерев'яну скриню, стягнуту вздовж і впоперек металевими смугами.
Знятим з шиї ключем Зінгер відімкнув замок, і кришка відкинулася, відкриваючи десятки запорошених слоїків і коробочок.
— Ага, ось тут воно має бути. Ще пара хвилин — і готово!
Гном тріумфально підняв вгору яскраво-зелений флакончик. Люк полегшено видихнув, Іктомі розплився в посмішці. Навіть Геде Нібо кивнув, віддаючи належне майстерності кравця. Зінгер поправив комір плаща, аби зручно було лити зілля.
— Та-дам! — проголосив він тоном конферансьє кочового цирку, розкорковуючи пляшечку… — Donnerwetter!
Гном недовірливо зазирнув всередину слоїка й безпорадно розвів руками.
— Випарувалося… Scheiße!