Закутай совість у незнання
вірш
Закутай совість у незнання,
Щоб легше жити довелося.
Збреши в омріяне кохання —
Аби дійти, і добре йшлося…
Так страшно жити без доладу,
Земних утіх чи марнославства,
Однак ти знаєш свою ваду,
Хоч забери пів світу, царства…
Від поховальних страв до столу
Музи́к весільних часу обмаль.
Відгородившися від болю,
Поп'єш вина ти знову вдосталь.
Чекай на славу, на багатства…
І на зрадливих чесних друзів,
Які обернуть владу в рабства
Твоїх підозр і стиглих узів.
Закутай совість у незнання
Та посміхайся тим, кого цураєш.
Кого клянеш у бідах зрання,
Кому потиснеш, хоч не поважаєш.
Змарнуй себе заради щастя
І благ приборканих під ноги.
Волієм жити так, аби напастя
Звернуло посеред дороги…
Відредаговано: 07.01.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
