2.4

           КОРАБЕЛЬ ЗМІНЮЄ НАЗВУ.

Невдовзі по настанню Нового року усі три митниці в
Лукавелі об’єднались і стали називатись просто Лука
вельською митницею замість «номер один,два,три»…Замість трьох бухгалтерів,які вели облік, залишався
один,один статист замість трьох,один господарник і
один архіваріус …проте не змінювалось число опера
тивних працівників-митників з особистими номерни
ми відтисками і борців з контрабандою.Три окремі сек
тори митної охорони зливались в один відділ,який вво
дився в Службу боротьби з контрабандою.Начальник
Служби призначався самим Києвом.Усі контрабандис
ти настрашились і при зустрічі стали вдавати,що ніко
ли не знали один одного.
Начальником митниці ставав Готов,його заступником
і одночасно заступником з боротьби з контрабандою
його ж заступник з Лукавельської митниці номер од
ин,колишній прикордонник,що як відомо непідкупні і
одночасно один з десяти перших доларових мільоне
рів на «Ядогоні» Анатолій Криволап…
Усе це розповідав Гонтар якогось зимового дня.Гон
тар виступав посеред залу урочистих зібрань колиш
ньої Лукавельської митниці номер три,яка доживала
останні дні.На дворі розвантажували меблі,що забир
ав з собою з Ядогону в Лукавель Готов.Керували розва
нтаженням обидві секретарки Готова,бо секретарок не
скоротили,їх як і до реорганізації Готову потрібно бу
ло дві.Їх і лишилось дві Інни.Заносити меблі було до
ручено сектору митної охорони усе ще Лукавельської
митниці номер три на чолі усе ще з Девіним.
- Десять і не менше,я сам трьох знаю,Цидульський
-перший мільонер,Криволап –другий,Цяця- третій…
Про це всі на Ядогоні знають...
Просвітлював темний народ Гонтар.
- Та ти що?Правда,Гонтаре?Невже у нас є справжні мільйонери?
Відкривається широко рот у молодого Більчука і біль
ше не закривається.Знову ніхто не слухає Девіна,знову
всі слухають Гонтара,бо в Лукавель їдуть митні пере
ходи «Ядогін» та «Туманово»,де як всім відомо,ас
фальт встелено доларами…
- Що в світі діється,а ми тут сидимо і нічого не знає
мо,а там…
Не в силі закрити рота Більчук.Говорять всі:в Лукавель
заходить митна знать:ті,хто зводили на кордоні перехо
ди,облаштовували кордон і облаштовували на кордо
ні себе…Перші люди в державі заходять.
- Що Ядогон?- Коли в Бресті доларові мільонери
ще за Союзу були,я сам одного знаю…
Не дає себе заткнути Гонтар і Девін бачить,як вуха
Волконовича,що злився з вікном,за яким усе це відбу
вається відокремлюються від голови і зависають над
Гонтарем …
- Дивіться!Дивіться!Хто це заходить!?
Пристав і собі до вікна Більчук.На колишню Лукавель
ську номер три,що за кілька днів має стати Єдиною
Лукавельською, заходили червові та хрестові митні
королі,заходили хрестові дами…там заходив Степан
Коник і з ним нерозлучна заступниця Валя Галямур
ка,заходив перший начальник Ядогона у незалежній
Петро Пастушок,прикотив під поріг власноруч на по
зиченому у когось бусі майбутній туз і магнат Микита
Кит…Знову ніхто не слухає Девіна.
- Більчук!
- Я не Бі,я Бе,Бельчук!
Як завжди повстає наймолодший.З ним ,як завжди,
вступає у суперечку колишній культурний діяч Вася Млинарчик.
- Прізвище Більчук походить від українського
Білка,або Білий.Белий – це Російське…
- Я паспорт можу показати.Ну? Що там написано?
І Більчук розгортає паспорт,який носить задля саме ці
єї мовної суперечки з колишнім культурним працівни
ком Васею…У паспорті чорним по білому написано
«Бельчук»…Ця суперечка про прізвища розпочалась
чи не з першого дня,бо не в одного Більчука в паспор
тах вони записані дещо незвичайно,не такі прості лю
ди дісталися Девіну.Так Гонтар – не простий покріве
льник дахів гонтар,у паспорті він «Гонтарь» і рудий
наступним за Більчуком виймає,щоб продемонструва
ти свій паспорт.Та знавець мови і палкий захисник Ук
раїни Вася не відступає.
- Гонтарь – це в Росії,а тут ти Гонтар.Волконович
прізвище походить від українського вовк,тому прави
льно не Волконович,а Вовконович…
Проте Андрій Волконович не заходить в суперечку.
Тихенько і не помітно для всіх він подивляється за
вікно.Яскраве весняне Сонце там розтопило лід у
калюжах і обережно,щоб не забруднити на собі нове
нькі туфлі виходить там з чорного джипа «Тойота»,
щоб оглянути свій майбутній кабінет ще три дні і нача
льник об’єднаної і єдиної Лукавельської митниці Оле
ксій Готов…
Гармидер і переполох,що вчиняється серед митної
охорони перериває відчайдушний зойк Більчука з теле
фонною слухавкою в руці.
- Тихо!Телефон дзвонить!Девіна!Дяк!
В кабінеті тиша і Девін упізнає голос того,кого забув
боятися.Так довго не чув і не бачив.- До вас їде Коноваленко.
Вирікає телефонна трубка.
- Ти і Рахманюк переходите в його підпорядкуван
ня.Виділи людей і транспорт.Усі мають побачити і
навчитися,що таке справжня міліцейська операція.
Наступними з телефону чуються короткі гудки.Зв’яз
ок перервався і Девін не знає,що йому робити з теле
фонною слухавкою.У нього вигляд школяра,коли до
школи навідався стоматолог,якого ніхто не ждав.Стур
бовані його працівники оточують нещасного.Нарешті
хтось відважується порушити тишу.
- Не мовчи,командире.Що тобі сказав Дяк?
- Операція.
Посеред могильного мовчання лунає його відповідь.

           ДО НАС ЇДЕ КОНОВАЛЕНКО .
Коли вляглися на Лукавельській митниці усі незгоди
реорганізації,влігся гуркіт та порох від поруйнованих
cтін та постали нові стіни докруг місць сидіння ново
затверджених старих державних людей,то кілька нас
тупних років видались мирними та благодатними.Вий
шло все так ,як сказав циган,бо циган сказав:після уся
кої негоди настає добра погода.В один із таких мирн
их весняних днів випадковий відвідувач,якому трапи
лося завітати на митницю,міг почути,як робітниця ка
си Люба виглянула на двір,щоб побачивши там голов
ного інспектора відділу митної охорони Гонтара,погу
кати:
- Гонтаре,а де Волконович,нехай зайде в касу пре
мію забрати.Всі забрали ,один він не забрав,- я відомість не можу закрити.
- Де?!Де!- На операції!
- А що йому апендицит вирізають?
Ну що було на це оперативному працівникові відділу
митної охорони відповісти темній касирці,яка зна
ла лише те,що коли операція,то кладуть на стіл і щось
вирізають.Не міг же він відкрити держ.таємницю і від
повісти,що Волконович мало не три дні,як сидить на
кордоні в засідці з Миколою Трохимовичем,чатуючи
на бус з спиртом,який, як донесло, Миколі Трохимови
чу агентурне джерело проктолог Нетудихата,заванта
жили у дворі моргу, де темні люди облаштували собі
склад і з ними був Лях.А де Лях,там звісно,контрабан
да.І вони таки,три дні неголений Микола Трохимович
і неприбулий до каси за премією Волконович дочека
ються при шляху молитвою оперативного працівника
вимоленої миті тріумфу і візьмуть довгожданий бус і в
ньому буде спирт,а Лях тим часом об’їде засідку ін
шою дорогою...Так буде колись,у світлому майбутньо
му,коли з незграбних щенят митної охорони постануть
грізні леви…Та за три дні до об’єднання трьох Лука
вельських митниць в одну надпотужну ,що таке справ
жня операція хлопцям з Девінового сектору митної
охорони належало побачити вперше.Показувати їхав
Коноваленко.Колишній майор карного розшуку,а те
пер начальник сектору оперативної дії при митній охо
роні Західного територіального митного управління.
До операції по запобіганню незаконного, поза мит
ним контролем переміщення товарів та речей через
кордон задіювався увесь сектор Миколи Трохимовича,у зоні діяльності якого цей кордон знаходився.Коли
комусь з вас,шановні, доведеться,бо у життю всяке
трапляється,вдатися до оперції по запобіганню контра
банди,то знайте,що найважливішим у цій справі є за
дум.Задуму ніхто знати не має,бо варто відкритись за
думу,як операція може завершитися не розпочавшись
та буде проваленою.Задум розкрити легко,коли знати
від кого він походить.Бо коли знаєш птицю,то не є сек
ретом,які яйця вона тобі назносить.Ніхто не знав,що
за птиця прибуваючий до Лукавеля уповноважений з
митного управління Коноваленко і що від нього очіку
вати настраханим та ненастраханим контрабандистам.
І коли про те,що все до проведення операції готово,
прибулому з самого Львову грізному незнайомцю
став доповідати Микола Трохимович,то усі бачили ,як
низько тримав підполковник голову.Аж так низенько,
що годі було й подумати,що тою головою може задуму
ватись якийсь задум.
Наступне,коли робиш операцію,є важливим як розпо
ділити зібрані сили.Це-те саме ,що розсадити на весіл
лі гостей.Ану ж посади передову доярку при вході так,
щоб вона,що молодим дарують не могла бачити,-образ
не оберешся …,чи голову колгоспу до молодих паруб
ків,так щоб ті з головою цокались,а потім по селу роз
повідали як голова бородою в салат впав,- таке весіл
ля ще рік боком виходитиме…Тому Микола Трохимо
вич наступним,що зробив після вправного рапортуван
ня прибулій високій особі,- це низенько попрохав цю
особу зайняти собою відмінно прогріте переднє сиді
ння «девятки»- персонального авто Степана Коника з
яким той прощався і передавав Миколі Трохимовичу
для проведення операції разом з водієм. Після чотирьох годин хитавиці в холодній консервній бляшанці
розбитою дорогою між містами Лева і Луки це трохи
потішило прибулу зі Львову уповноважену особу.Про
те прибула особа не подала вигляду,а одразу розгорну
ла привезену з собою карту і запросила Миколу Трохи
мовича зайняти місце в себе за спиною.Про що говори
лось того холодного дня у відмінно прогрітому салоні
«Девятки» міг розповісти її водій та той ще Степаном
Коником був навчений мовчати як риба.Лише він од
ин міг там здогадатись ,хто справу водить ,а хто може
лише козу водити,та кому міг про це розповісти хлоп
чина ,коли сам знаходився на підводному човні.
Для забезпечення операції Степаном Коником,що до
живав на посаді начальника Лукавельської митниці но
мер два останні дні, надавався також восьмимісний мі
кроавтобус РАФ,де розмістився в повному складі сект
ор Миколи Трохимовича .До заходу залучалися прико
рдонники.Проте вони власних транспортних засобів
не мали.Належало статися історичній події.Держава,
яка довгі роки боязко зволікала ,відважувалась вийти
на об’їздні шляхи через кордон,щоб дати бій контра
банді і показати,хто тут господар,а хто лайно псяче.
Коноваленко прибув до Лукавеля на бойовому міліце
йському УАЗі.З УАЗа вийшли троє – сам Коноваленко,
його водій Грицюк і міліцейський пес Коп.Без них в
УАЗі залишались вільними два місця.Заповнити їх
оперативними працівниками доручалось Девіну.Девін
перехрестився і заповнив інспектором Більчуком та
Васею Млинарчиком.Оскільки інших вільних місць в
усіх виділених для операції транспортних засобах,з
урахуванням того,що будуть залучені прикордонники
не залишалось,то решту Девінового сектору огололошували резервом.Їм належало бути на митниці та чека
ти при телефоні.О восьмій вечора той задзвонив.Девін
зняв слухавку і почув «Відбій».До закриття пивбару у
готелі «Лісова пісня» залишалось більше години.Отож
увесь Девіновий сектор ,за виключенням задіюваних в
операції Більчука та Васі Млинарчика знявся зі служ
би і дружно попрямував пити пиво.