1.5

Девін усміхнувся до рибок.Ті одразу ж кинулись об
говорювати цю подію.Замість слів з їх риб'ячих ротів
густо, як сніг за вікном, посипали бульбашки,від збуд
ження вони ворушили хвостами.
- Знов готовий.
Пускали бульбашки акваріумні пліткарки.Девін підніс
їм під ніс свій стакан.
- Хай живе Оригінайло!
Постукався він з акваріумом.
У житті так часто буває,що біда сама не ходить ,а дві
за собою приводить.Вісім років протирав за гратами
чергової частини Оригінайло штани і вже змирився з
думкою,що там на небі про нього геть забули,коли од
ного літнього вечора у вікно до нього постукало щас
тя.У житті не вештається наодинці біда,але й щастя
любить приходити з підгулялою компанією.В один рік
здійснились три мрії Оригінайла.Він заплатив за вступ
та навчання сина,безкоштовно отримав від колгоспної
комірниці Ганьки те,за що Яків вісім років служив у
Лавана,і купив коня.Тому,що ні в чому так не тямив
знавець сільського господарства як в конях.Кінь був
куплений в далекому селі,бо хіба можуть щось добро
го відгодувати в Ухуївську,крім мишей.Мав кінь менше як два аршини в гривці і одне таке копито як
для вареників миска.Цим копитом і отримав Оригінай
ло в груди від коня вже першого дня,коли зробив спро
бу гнідого запрягти.Тому лежав він у відділенні трав
матології із спрямованим до стелі одним оком і до ко
шика з сміттям у кутку лікарняної палати другим.Та
ким його і побачили Бабуєвський,Цап та Девін,що при
йшли провідати у лікарні постраждалого і принесли з
собою звістку.
- Я йду з чергової частини,з тебе,Валерику пляш
ка,віддаю тобі найдорожче,що маю,свою посаду.
Ще з Армії,де Бабуєвський був капітаном,виніс він
звичку, тиняючись зранку до вечора,а деколи і вночі
по периметру військової частини ,підбирати там усе,
що трапиться під руку,найчастіше викинуті під парк
ан,нікому не потрібні речі.Так,тиняючись коридорами
митниці, став він підбирати посади і назбирав їх за
собою аж три.Був він головним інспектором з озброє
ння,головним інспектором чергової частини і інспе
ктором з цивільної оборони.
- Наказ прийшов про виділення мене окремо як «Осо
би відповідальної за озброєння.»
- Куди ж ти від нас,Сашка?
Пустив сльозу Цап.
-Нікуди я з кімнати заряджання зброї не піду,а Оригі
найла,скажу начальнику,призначити головним інспе
ктором чергової частини.Начальник мене слухає.
- У-у-у.
Сказав прибандажований до ліжка Оригінайло.Сісти
на митниці черговим означало сісти надовго.Стати на
чальником чергових значило сісти довічно.
- На попий водички,друже.Полегшає.Схилились до постраждалого його друзі.
- У.
Благально подивився на всіх Оригінайло.
- А може,ти їсти хочеш?Ось ми тобі яблучко при
несли.
- І-і-і!
Зліва до права і назад повів головою пошкоджений.
- А може книжечку яку почитати,про Робінзона
Крузо чи може Еманюель тобі принести?
- І-і-і !
Кинуло на ліжку пораненого конем,та бинти втримали
небораку.
- Протоколів ,хоче,щоб йому принесли.
Здогадався за всіх Девін.
- У-У-У !
Закивав головою хворий.Того самого дня йому принес
ли до лікарні десять протоколів від великодушного ін
спектора Середюка.А вже за три дні закованого у гіпс,
як черепаха в панцир Оригінайла можна було виявити
на робочому місці.Дарма ,що голова його оберталась
лише в той бік,куди оберталися плечі і припинив він
вимовляти приголосну «П» через вибитий конем
зуб.А тому Середюк,який завітав до чергівки провіда
ти приятеля,почув:
- Фротоколів не буде,Фетро?
Перехилившись поперек стола,Девін потер лацкан
мундиру.У чорноті,якою заволокла вікно нова хмара,
блиснули роги.Тринадцять років носив він їх на своїх
грудях і в один день скинув.Тринадцять років служив
чорту.Відкривав ворота перед відвідувачами його обій
стя в Лукавелі.Був нічним сторожем у нечистого.- Ну ти і завернув,старий.
Мовив у пустоту заховану під одягом.
- Ще не чув,щоб звільняли з пекла.За власним ба
жанням,щасливого тобі у смолі кипіння,Лімпоповсь
кий!
«Що він сказав,що він сказав?»,- заметушились
рибки. »Не чуєте:з чортами говорить.»,- запевнила
найстаріша мешканка акваріуму.-»Допився.»
Вчинив злочин,якому не знайшлося помилування.
Поставив пляму.Поставив пляму на начальникові ка
зана Криворуцькому,на його заступникові по варінню
в казані особового складу Лімпоповському,а також
Оригінайлові.Девін пригадав,як останній став змітати
з плеча невидимий бруд,коли Лімпоповський оголосив
злочин Девіна про пляму.
-Я поставив на чорта пляму і він мене вигнав з Пе
кла.
Витріщився злочинець останніх днів на рибок.
- Скажіть мені ,шановні рибки,коли на чорне пок
ласти чорну пляму,то що буде?
Девін вихилив усе,що було в стакані.
- Нічого не буде,дурепи.Бо на чорному чорного не
видно.Баран!
П'яний заходився реготати.
- Дивіться,який кінчений.
Крутили плавцями довкола скроні в акваріумі.
- У бика був день народження.
Став розповідати Девін.Розповідь його переривалась
сміхом.Рибки не перебивали.
- В лісі жив баран і був там день народження у Би
ка.З лісу на день народження биком Оригінайлом були запрошені:пес Бабуєвський,цап Цап,кінь Носюк,
тхір Поносюк і баран.Баран знав,що таке день народ
женняв лісі,- це коли гуляють всі,а голова болить в
когось одного.Тому він вирішив бути найхитрішим і
збавити себе від клопоту з допомогою телефону.
- Щирий друже ,биче Оригінайле.
Сказав баран.Рибки в акваріумі завмерли і слухали з
відкритими ротами розповідь.
- Поздоровляю тебе ,друже Бик,з днем народження
та прийти в ліс я не зможу.Кран у мене тече.Мушу че
кати на сантехніка.Баран!
- Єслі ти не прийдеш.
Відповіли йому з лісу.
- Значить ти не член нашого колективу!
Пригрозив з іншого боку телефонної лінії Бик.
- Без тебе нічого не розпочнеться ,Єслі ти не при
йдеш,значить ми прийдемо до тебе.
- Ось як!
Спробував підвестися Девін.
- Зараз впаде,зараз впаде.
Заметушились рибки.
- Без барана нічого не могло розпочатись.Ось як
мене поважають в лісі.Ану слухати мене ,суки,а то за
раз зіллю вас до унітаза!
Рибки злякано завмерли.
- А що далі?
Спитала з акваріуму одна.
- Бик накрив поляну.У службовий час.Присутніми бу
ли:Носюк-кінь,Поносюк-тхір,Бабуєвський-пес,Цап-ца
п і баран.
- А далі?Що далі?Замахали плавцями з акваріуму.
- Далі я нічого не пам'ятаю.
Опустився на стілець оратор.
- А далі?
Чулося з акваріума.
- Його бачив Лімпоповський.
- Кого?Кого?
- Вчора тебе бачив Лімпоповський,сказали йому
наступного дня звірі.Тепер ти мусиш звільнитись з
лісу.
- За що?За що?
- Бо мене бачив Лімпоповський.Чому за одного
Барана мають страждати усі невинні?І вони повели
його на суд.Судив осел.Ослом був Лімпоповський.
Здається,рибок неабияк зацікавила розповідь,бо вони
вже тривалий час не плавали ,а завмерли неначе справ
ді могли там щось чути.
- Ви поставили пляму.
Сказав осел.
- На кого?На кого?
Злякано дивились на нього з води.
- Ви поставили пляму на бика,свого начальника ,на
мене і на пана Лева,якого я дуже поважаю.
- Він поставив пляму на самого Лева.
Рибки вжахнулись і стали опускатись на дно.Плавці в
них при цьому не ворушились.
- Чим можу я змити свою вину?
Спитав в останньому слові баран.
- Звільніться з лісу.
Був присуд.Бо судив осел.- Так його не стало...
- Боже,як прикро...
Заплакали рибки.
- Боже,як шкода,бідний баран.
Пускали сльози згорьовані,та їх годі було розрізнити
оскільки сльози риб,-це така ж сама вода,як і та ,яка їх
з усіх боків оточує.
*
- Бідний баран!
Сказав Девін і розреготався.Він став сміятися так,що і
з його очей виступили сльози.На відміну від риб'ячих
вони були справжніми.Були блискучими,мокрими і со
лоними як огірковий розсіл на кісточках його пальців.
На горі над ним припинили стукати.Здається,там прис
луховувались.
- А ти що скажеш?
Звів догори голову Девін.
- Коли ти вигнав мене з свого неба,то я став жити
на землі.Тепер мене зганяють з землі і мені нічого ін
шого не залишається,як повернутись на небо.Чи помі
стимось ,Старий,коли нас там стане двоє?
В нього над головою загуркотіло.Чи то швець ненаро
ком перевернув стілець,чи то з стільця хтось впав.
Впав той,хто стукав.Здається,він не хотів побачити по
ряд з собою Девіна на своєму незатишному у ті дні не
бі.