Оновлення 31

Весь той час, що тривали бойові дії, авіаносець перебував на значній відстані від зірки Беліт. Тепер же Його Величність Олександр Дванадцятий віддав наказ про переміщення не просто на околицю системи, а всередину — у проміжок між третім та четвертим астероїдними кільцями. Він знав про те, що вже після втечі Вільних у системі зникли два сайгарські рейнджери, але це не зупинило короля. Не можуть союзники втримати приз, що їм дістався? Що ж, не всім дано. А все тому, що посилають у систему не ті кораблі. Беліт начинений портальними пастками, як кавун кісточками. Вони розраховані на відносно невеликі уламки астероїдів. Ось і потрапляють у них зорельоти відповідної ваги та габаритів. Послали б крейсер — то вже давно були б у мети. Але вільних крейсерів в Об’єднаних силах зараз немає: за наказом еріварда всі вони патрулюють столичні планети, зокрема й Дамаріс. А «Зірка Харіді» тут, на місці. До того ж тепер у харідійців є новий винахід — система протидії, яка нейтралізує поле пастки.

На останній військовій нараді Шарді різко висловився проти рішення Олександра Дванадцятого йти всередину системи, але жодних зрозумілих аргументів на свою користь не навів. Усе — на рівні припущень та інтуїції, без точних даних. Система, мовляв, недостатньо вивчена, треба зачекати.

— Ви уявляєте, що станеться, якщо ваш авіаносець потрапить у пастку? — запитував ерівард.

— А що з ним станеться? Ну, нехай викине їх із системи. Увійдуть у перехід та повернуться на попередню локацію! Їм не вперше, — посміхнувся Його Величність.

— А якщо не зможуть повернутися з якоїсь причини? Або система протидії зламає пастку, і вона просто залишить корабель у системі?

Харідійські воїни — і не зможуть повернутися? Та бути такого не може! А в самій системі вже досить розчищеного місця для розгону. Усі можливі варіанти невдач  обчислено неодноразово, і випробування на симуляторі проведено не раз. Олександр подивився на співрозмовника з неймовірним скепсисом:

— Ох, Шарді, звільніть мене від ваших фантазій!

Ні, чекати Його Величність не мав наміру! Дім Харіді просто зобов’язаний першим увійти до завойованої системи. І він туди увійде! Бо ні сайгарці, ні шарденці не мають монстра типу «Зірки Харіді», пастку на якого створити просто неможливо.

***

Згідно з корабельним розкладом, зараз у варда Харіді, позивний Марс, був час сну. От тільки не спалося Мартінові. Ірраціональна тривога гризла його зсередини. І начебто особливих причин не було, але він відчував — щось повинно статися! Тому і не став роздягатися та лягати в ліжко. Добре, що ніхто не міг указати йому на порушення режиму: на відміну від решти молодших офіцерів, мешкав Мартін не в казармі, а в окремій каюті на тому ж рівні, що й вищий командний склад авіаносця.

Корабель готувався до переміщення всередину системи, на навколозоряну орбіту, заздалегідь позбавлену будь-яких уламків. У ліквідації кількох каменюк, що випадково трапилися на обраному шляху, Марс зміг навіть особисто взяти участь — знищив чотири астероїди розміром із невеликий флаєр. Це завдання рес-шиар кинув йому як кісточку цуценяті після того, як принц зволив привселюдно обуритися, що його, бойового пілота, використовують виключно як хлопчика на побігеньках.

Авіаносець Мартін відчував не гірше, ніж свій крихітний винищувач. Усі кроки, необхідні для його переміщення, він ще з часів академії знав напам’ять. От якби йому дозволили скористатися цими знаннями! Але ж ні. Принцу довіряти головне кермо авіаносця ніхто не збирався. От і сидів Марс у каюті та лише в уяві повторював усі дії першого пілота. А «Зірка Харіді» «відкликалася» на кожну його думку.

Ось увімкнулися допоміжні двигуни, корабель повільно пішов на розгін, ось приєдналися основні. Тільки-но зореліт досягне необхідної швидкості, відкриється портал. Корабель переміститься й опиниться в обраній точці простору. Потім кілька хвилин піде на збір та обробку даних про нову локацію, і нарешті знову вступлять у роботу двигуни — авіаносець скоригує курс, і почне свій шлях навколо червоного карлика Беліт. Ось тоді вже в систему жодні Вільні не сунуться.

Перехід відбувся у звичайному режимі, Марс відчув його всією своєю натренованою порталістською шурою, а ось потім… Серце відлічувало удар за ударом, а двигуни не вмикалися. Так минуло хвилин із десять.

Доступ на місток у Мартіна, як представника королівського роду, був завжди. Ось тільки він ніколи не користувався ним, дотримуючись встановлених правил гри. Тепер же хотів знати, що відбувається.

На виклик принца капітан не відповів. Тоді Марс подався до нього особисто. Але вхід до командного пункту виявився заблокованим зсередини, і двері не відреагували на чіп Мартіна жодним чином.

«Ваш доступ анульовано», — повідомив напис на табло.

Перша думка, що відвідала варда Харіді у зв’язку з побаченим, була аж занадто фантастичною. Він припустив, що на борту стався бунт і капітана відсторонили від командування. А що ж іще могло прийти в голову людині, яка все життя захоплювалася історією? Тому Марс вирішив повернувся до себе і викликати свого рес-шеара. Той, напевно, зараз не на містку, але, можливо, щось знає. Проте, ледве принц простягнув руку до комприса, як екран спалахнув сам, і на Марса пахнуло тривогою, що походила від його безпосереднього начальства.

— Марсе! — рес-шеар не стримувався, ледве не кричав. — Негайно! На Дамаріс! Ми в капкані всередині системи, і разом з нами — кілька уламків! Усі дані вже на твоєму штіні! Бігом! Рвонути може щосекунди! Нехай хоч узнають, що сталося…

Слова рес-шеара ще лунали у вухах, а Мартін уже мчав до ліфту.

Що могло статися, він добре уявляв. Якщо «Зірка» потрапила у капкан, то далі їй ходу немає. Тут мало що не розженешся — ще й можна будь-якої миті зіштовхнутися з уламком, що містить кристали літанію. Проти такого метеорита щити не діють, і розстріляти його неможливо: занадто незначна відстань, корабель в будь-якому випадку зачепить уламками. А літанієвому камінчикові достатньо лише чиркнути по обшивці як здетонує весь посилений боєзапас. Зустріч же з подібним астероїдом у цій ситуації — лише питання часу.