Оновлення 30

Шарді мав цілковиту рацію, коли запропонував пошукати відомості про Ельзу в базі Сайгарського репродуктивного центру. Пошук ускладнювався тим, що точних паспортних даних елорга вони не мали, все це зберігалося на знищеному сервері і після атаки в пам'яті дівчини не залишилось. Єдине, що вона пам'ятала про себе - це ім'я, але його і так всі знали, бо ж було написане на бейджі. Решта важливої інформації, як то вік, номер клонової партії, історія гестаційного розвитку, особливості імплантації електронної складової, зникла. 

Вік визначили на око - два с половиною - три роки. Саме з цього Карен і вирішив виходити. 

На пошуки він витратив купу власного часу. Результату таки досяг, але, на жаль, настільки невтішного, що знову не довірився засобам зв'язку, а особисто вирушив до еріварда, аби повідомити новини віч-на-віч. Однак віч-на-віч не вдалося - Шарді, тільки-но провідав про що піде мова, закликав свого адара. 

- Відаль поєднаний з Ельзою подружнім зв'язком. Ця інформація важлива для нього так само, як і для мене.

Каренові стало шкода елорга, бо нічого втішного він повідомити йому  не міг.

Партія клонів, до якої належала Ельза вважалася експериментальною. Покращеної якості. Ціль експерименту полягала в тому, щоб продовжити тривалість життя елоргів до середньостатистичного людського. 

П'ятдесят шість дівчат виявилися настільки міцними і здоровими, що без проблем перенесли імплантацію надсучасних процесорів, які отримували живлення не від металічного літанію, а від його похідної, набагато більш дешевої речовини. Препарат цей знаходився у рідкому агрегатному стані і вводився безпосередньо в кров елорга. Процедура проводилася одночасно для всієї партії. Субстанція вважалася не шкідливою, була багаторазово випробувана і ніхто не очікував, що саме у цієї групи клонів вона викличе бурхливу імунну відповідь. Тому і введено було препарат всім одночасно, наприкінці гестаційного періоду, перед відкриттям камер. В результаті сорок вісім дівчат навіть із оболонки вилучити не встигли - вони загинули від анафілактичного шоку. Врятували лише вісім, серед них і Ельзу. 

Як не дивно, задачу свою літанієвий препарат виконав на відмінно  - зарядка блоку живлення відбулася в повному обсязі. Наступні п'ятнадцать років після "народження" електронна складова організму працюватиме без перешкод. От тільки поповнити енергію  в майбутньому неможливо - дуже велика вірогідність, що Ельза помре через алергію на літаній, адже кожна наступна реакція бурхливіша за попередню. І саме через це дівчині не можна встановлювати кристалічні імпланти.

Відаль вислухав розвідника мовчки, без емоційних проявів. Наприкінці лише подякував за інформацію і пішов. Шарді був набагато більш  емоційним. 

- Зорі Небесні! Як мені переказати це все Ерідан? Вона ж сльозами зійде! І діти!

Карен знизав плечима:

- Елорг не помре завтра. Попереду у неї ще не менше дванадцяти років життя. До того часу ваша дитина виросте і не потребуватиме няньки. 

- Ох, Карене, - зітхнув Шарді. - Якби в тому була справа. Ері любить Ельзу. І діти також… Їм буде боляче не менше ніж Відалю. 

А елоргу було боляче? Щось нічого такого Вайтар не помітив.

- Але я їм поясню, - продовжував Шарді. - Це природа і нічого тут не вдієш, бо елорг така сама людина, як і всі інші.

Карен ніколи не вважав себе не врівноваженим але ця розмова чомусь справила на нього надзвичайно гнітюче враження. Подальших справ у нього сьогодні не було, але додому, в пусті стіни, повертатися не хотілося.  А от чого раптом закортіло, то це піднятися на поверхню і вдихнути свіжого морозного повітря. Так він і зробив, не звертаючи увагу на те, що був одягнений зовсім не по погоді. А коли вийшов на оглядовий майданчик, побачив біля озера обох елоргів. Відаль з Ельзою носилися по берегу і грали у сніжки. Вард безсоромно підставляв під удар свою широку спину, а Ельза била без промаху. І щоразу, влучивши,  плескала в долоні і підстрибувала, як дитина. 

Напевно в тому і полягає сенс кохання - зробити свою жінку щасливою, не дивлячись на обставини, подумалось раптом Карену. 

Він повернувся у сховище і рушив в портальний зал, а звідти додому. Вдома його ніхто не чекав і повертатися туди не хотілось, але іншого пристанища у головного шарденського розвідника не було.

***