Оновлення 30

Шарді мав цілковиту рацію, коли запропонував пошукати відомості про Ельзу в базі Сайгарського репродуктивного центру. Пошук ускладнювався тим, що точних паспортних даних елорга вони не мали — усе це зберігалося на знищеному сервері, і після атаки в пам’яті дівчини не залишилося. Єдине, що вона пам’ятала про себе, — це ім’я, але його і так усі знали, бо ж було написане на бейджі. Решта важливої інформації — як-от вік, номер клонової партії, історія гестаційного розвитку, особливості імплантації електронної складової — зникла.

Вік визначили на око — два з половиною — три роки. Саме з цього Карен і вирішив виходити.

На пошуки він витратив купу власного часу. Результату таки досяг, але, на жаль, настільки невтішного, що знову не довірився засобам зв’язку, а особисто вирушив до еріварда, аби повідомити новини віч-на-віч. Однак віч-на-віч не вийшло — Шарді, тільки-но зрозумів про що піде мова, закликав свого адара.

— Відаль поєднаний з Ельзою подружнім зв’язком. Ця інформація важлива для нього так само, як і для мене.

Каренові стало шкода елорга, бо нічого втішного він повідомити не міг.

Партія клонів, до якої належала Ельза, вважалася експериментальною — покращеної якості. Метою експерименту було продовжити тривалість життя елоргів до середньостатистичного людського.

П’ятдесят шість дівчат виявилися настільки міцними і здоровими, що без проблем перенесли імплантацію надсучасних процесорів, які отримували живлення не від металічного літанію, а від його похідної — набагато дешевшої речовини. Препарат цей перебував у рідкому агрегатному стані і вводився безпосередньо в кров елорга. Процедура проводилася одночасно для всієї партії. Субстанція вважалася не шкідливою, була багаторазово випробувана, і ніхто не очікував, що саме у цієї групи клонів вона викличе бурхливу імунну відповідь. Тому препарат і ввели всім одночасно — наприкінці гестаційного періоду, перед відкриттям камер. В результаті сорок вісім дівчат навіть із оболонки вилучити не встигли — вони загинули від анафілактичного шоку. Врятували лише вісім, серед них і Ельзу.

Як не дивно, завдання своє літанієвий препарат виконав на відмінно: зарядка блоку живлення відбулася в повному обсязі. Наступні п’ятнадцять років після «народження» електронна складова організму працюватиме без перешкод. От тільки поповнити енергію в майбутньому неможливо — дуже велика ймовірність, що Ельза помре через алергію на літаній, адже кожна наступна реакція бурхливіша за попередню. І саме через це дівчині не можна встановлювати кристалічні імпланти.

Відаль вислухав розвідника мовчки, без жодних емоційних проявів. Наприкінці лише подякував за інформацію і пішов. Шарді був набагато більш емоційним.

— Зорі Небесні! Як мені переказати це все Ерідан? Вона ж сльозами зійде! І діти!

Карен знизав плечима:

— Елорг не помре завтра. Попереду в неї ще не менше дванадцяти років життя. До того часу ваша дитина виросте і не потребуватиме няньки.

— Ох, Карене, — зітхнув Шарді. — Якби в тому була справа. Ері любить Ельзу. І діти також… Їм буде боляче не менше, ніж Відалю.

А елоргу було боляче? Щось нічого такого Вайтар не помітив.

— Але я їм поясню, — продовжив Шарді. — Це природа, і нічого тут не вдієш, бо елорг — така сама людина, як і всі інші.

Карен ніколи не вважав себе неврівноваженим, але ця розмова чомусь справила на нього надзвичайно гнітюче враження. Подальших справ у нього сьогодні не було, але додому, в порожні стіни, повертатися не хотілося. А от чого раптом закортіло, то це піднятися на поверхню і вдихнути свіжого морозного повітря. Так він і зробив, не звертаючи увагу на те, що був одягнений зовсім не по погоді. А коли вийшов на оглядовий майданчик, побачив біля озера обох елоргів. Відаль з Ельзою носилися берегом і грали в сніжки. Вард безсоромно підставляв під удар свою широку спину, а Ельза била без промаху. І щоразу, влучивши, плескала в долоні і підстрибувала, як дитина.

Мабуть, у цьому й полягає сенс кохання — зробити свою жінку щасливою, попри обставини, подумалося раптом Карену.

Він повернувся у сховище і рушив до портального залу, а звідти — додому. Вдома на нього ніхто не чекав, і повертатися туди не хотілося, але іншого пристанища у головного шарденського розвідника не було.