Оновлення 29

Шлюбний ритуал особливо урочисто не обставлявся, хоча засвідчили це дійство найвищі особи двох Домів — тар Еміль і король Олександр, що робило угоду непорушною.

Як і обіцяв Шарді, наречену представили принцу ще до підписання контракту. Маленька дівчинка насторожено оглядала присутніх, але не злякалася і не заплакала — просто сиділа на руках у матері, міцно обійнявши ту за шию. Темне волосся в’ється кучериками, великі сірі очі, маленький ротик бантиком. Лялька та й годі!

“Хотів би я знати, якою ти станеш, коли виростеш”, — подумав Мартін.

А церемонія між тим почалася. Над довгим столом, перед яким стояли всі присутні, завис великий екран із текстом договору. Зазвичай для підписання будь-якого документа варто було тицьнути пальцем у власне ім’я. Сьогодні було не так. Підпис Мартін поставив золотим стилусом і передав його Шарді. Той підмахнув документ своїм розчерком там, де стояло ім’я Арнель, і простягнув стилус дочці. За звичаєм цей предмет залишався у дружини на згадку про щасливу подію. Арнель одразу ж спробувала запхати його до рота.

Мартін тим часом виклав на стіл невеликий термоконтейнер. У таких ємностях зберігали біоматеріал.

Їхня угода з Арнель не зовсім звичайна, вона відкладена в часі, тому всі перестороги мають бути дотримані. Війна триває, а він військовий. Хоча це малоймовірно, все ж він може загинути. А за допомогою біоматеріалу Арнель і без нього виконає контракт. І тоді обидва Доми отримають те, чого хочуть.

Сьогодні контейнер буде замкнено кров’ю дружини Мартіна. Отже, і відкрити його зможе тільки вона сама. Якщо хтось сторонній спробує зламати замок, весь біоматеріал буде миттєво знищено. Це необхідна пересторога, бо подібні випадки вже траплялися — зловмисники викрадали сперму високорідних, а потім пред’являли їм “готових” нащадків.

За звичаєм заблокувати замок мав особисто володар біоматеріалу. Принц узяв ручку своєї маленької дружини й почав розглядати її крихітні пальчики. Та хіба ж таку пучечку можна вколоти? Вона ж майже прозора! З неї ані краплини крові не зцідиш!

— Вколи її в п’яточку, — підказала ентара Ерідан і сумно зітхнула.

А Мартін відчув гіркуватий присмак її жалю.

Мати шкодувала свою дитину — це зрозуміло. Але чому він усе так гостро сприймає, адже вона не його пожаліла! От і ще одна дивина, пов’язана з цим незвичайним сімейством. Напевно, треба звикати до того, що тут все інакше.

Принц почав стягувати з дитини черевичок і шкарпетку, а Арнель раптом нахилилася до нього і спробувала відірвати з кителя золотий шеврон, що засвідчував причетність Мартіна до екіпажу “Зірки Харіді”. Про стилус вона вже забула і їй знадобилася нова іграшка. Мартін відчепив шеврон і віддав його дівчинці. Хвиля найчистішого дитячого задоволення накрила його, знову здивувавши своєю силою. А тим часом йому вже подали медичний скарифікатор. П’яточка виявилася більш ніжною, ніж його власні пальці. Краплина крові впала у віконечко ідентифікатора на контейнері і надійно замкнула біоматеріал. А задоволення, що йшло від Арнель, раптом змінилося такою образою, яку й уявити собі неможливо. Очі дитини наповнилися сльозами, і вона голосно розплакалася.

І несподівано за цим на Мартіна накотив відчай — власний, не наведений, від якого подих перехопило.

Навіщо батьки так із ними? Чому нікому з харідійських принців і принцес не дозволено самостійно шукати щастя? А дитина ця в чому винна?

Шарді-он ніхто не вказував! Яку жінку схотів — з тою і одружився, і начхати йому на думки всього світу! Він кохає свою дружину — це видно без всякої емпатії, а вона його — і поготів, очей-он не зводить. А їх з маленькою ентарою позбавили волі, зв’язали!

А раптом станеться диво, і завтра він зустріне ту, що по-справжньому покохає? І Арнель у майбутньому може когось зустріти…

Виходить, щойно розчерком стилуса він перекреслив щастя відразу чотирьох людей?

Що він накоїв?! Навіщо погодився на цей шлюб?!

Хвиля відчаю поглинула і затягувала все глибше, а час ніби зупинився. Батько задоволений, розмовляє зі старим Шарденом так, наче й не було жодних протистоянь, і Веста підійшла до Ерідан, грається з дитиною. Шарді запрошує всіх на святковий обід…

— Я мушу повертатися на базу, — твердить Мартін у відповідь. — Потрібно розчищати орбіту… я йду!

І чує вже за спиною здивовані слова Шарді:

— Розчищати орбіту? Для чого? Олександре, я чогось не знаю?

***

Хвиля батьківського гніву наздогнала принца вже на виході — удаваним пекучим перцем йому опалило рот. Це що виходить? Він видав еріварду велику харідійську таємницю? Але ж його ніхто не попереджав, що інформація секретна. Він взагалі вважав, що це ідея самого Шарді — увійти всередину системи, адже подібні речі мають відбуватися лише з відома головнокомандувача. А тут, виходить, — королівські інтриги.

Ні, інтригам на війні не місце! Тепер до відчаю додалася ще й лють на батька.

Жодної вини за собою Мартін не відчув, а от те, що Веста знову кинулася за ним, помітив. І навіть крок трохи збавив, прямуючи до місцевого порталу. Нехай увійде разом з ним, якщо хоче поговорити.

Однак говорити вона не стала, а одразу ж накинулася з докорами. Це розлютило його ще більше. Нічого не відповідаючи сестрі, Мартін підійшов до свого космольоту, забрав із кабіни комбінезон і став натягати його просто на парадну форму. Так само мовчки заліз у кабіну, начепив на скроні датчики і надів шолом.

А сестра, між тим, продовжувала щось втовкмачувати йому.

— Відійди від винищувача, Весто, якщо не хочеш потрапити в портал і опинитися в космосі, — зло відповів їй Мартін.

— Ти збожеволів, відкривати портал на планеті?! Візьми себе в руки! Ти знав, що так буде, отже твоя істерика зараз недоречна!

— Очі б мої вас усіх не бачили! — огризнувся Мартін. — Дайте мені нарешті спокій! Якщо не до скону, то хоча б на ті наступні двадцять років, що обіцяли!