Оновлення 27

Про те, що «найщасливіший день життя» ось-ось наздожене його, Мартін дізнався від свого капітана. Той викликав принца до себе, підписав йому відпустку, розсипався у привітаннях, більше схожих на знущання, і звелів вирушати на Шарден, де на нього чекатимуть таточко-король із сестрицею-принцесою. А на прощання сказав, що більше п’яти днів на солодкі обійми надати Мартіну не може, тому що зараз кожна бойова одиниця на рахунку, адже треба розчищати орбіту для переміщення «Зірки Харіді» всередину системи. Мартін скрипнув зубами і відповів, що повернеться набагато раніше, одразу після підписання шлюбного контракту.

У тому, що вже весь зореліт, до останнього техніка, ірже над ним та його майбутньою дружиною, він анітрохи не сумнівався. Кілька днів тому про заручини з шарденською ентарою було оголошено офіційно. З указанням точного віку нареченої. Новину миттєво підхопили, і тепер вся команда потішалася над принцем-невдахою. Єхидні перешіптування переслідували Марса повсюди, куди б він не пішов. Всі насміхалися над ним — навіть ті, кого він раніше вважав за друзів. Варто було наблизитися до гурту людей, що жваво обговорювали щось, як розмова припинялася, а за спиною продовжувалась знову. Але якби ж тільки в цьому була справа! Від усього екіпажу і навіть від капітана смерділо застарілим потом і гнилою капустою, що видавало їхню зловтіху і нездорову цікавість. І все це доводилося терпіти, приймаючи нещирі вітання.

Лише рес-шиар не привітав принца. Пахнув на Марса найчистішим озоном і сказав:

— Співчуваю, друже, але що вдієш — така наша з тобою доля: підкорятися наказам.

***

Раніше Мартіну на Шардені бувати не доводилося. А той виявився мальовничою планетою. І з космосу виглядав чудово, і на поверхні радував і ландшафтами, і кліматом. Чому Олександр Перший замість такої краси обрав похмурий Дамаріс, було цілковито незрозуміло. Історія цього не пояснювала, хоча у підручниках це досягнення подавалося чи не як найбільша перемога пращура над давнім суперником — Ліонтаром Шарденом.

Мартіна «зустріли» ще на орбіті. Щойно він вийшов із переходу, з ним зв’язався головний шарденський диспетчер — людина, уявіть собі, а не штучний інтелект. Привітав з усією можливою шанобливістю і лише після цього наказав передати управління штінові. Подальший рух винищувача від пілота вже не залежав; посадка також відбулася в автоматичному режимі. І, оскільки географії Шардена Мартін не знав від слова «взагалі», сказати, де він в результаті опинився, сімнадцятий принц не зміг би навіть під загрозою смерті.

Резервний пункт базування шарденського тара справив враження навіть на балуваного подібними речами принца. З міні-космодромом, на який приземлився харідійський винищувач, він поєднувався надблизьким портальним переходом, що робило його ще більш втаємниченим. Ох, недарма ж харідійська розвідка ще й досі не знає точного місця його розташування!

На виході з порталу Мартіна зустрів сам Шарді разом із дружиною. Це неабияк здивувало принца. Ні, не ерівард, звичайно, з яким він і раніше бачився досить регулярно, став причиною того здивування, а ентара Ерідан.

На його пам’яті в родині харідійського короля відбулося аж вісім весіль. І жодного разу офіційна мати не виявляла інтересу до майбутніх пар своїх діточок. Вона, у всій своїй красі, з’являлася лише на весільному рауті. А от сурогатка, якій, здавалося, і діла не мало бути до того, як складеться доля народженої дитини, прийшла познайомитися з майбутнім зятем. Ба більше — щиро зраділа йому і зустріла так привітно, наче чекала давно і нарешті дочекалася.

Вир ароматів, надзвичайно приємних і приязних, огорнув Мартіна наче обіймами. Сам не розуміючи, що робить, Марс ступив до жінки, взяв руку з довгими тендітними пальцями і торкнув пучки вдячним поцілунком. Ця стародавня традиція останнім часом не практикувалася майже ніде: навіть на Таріоні забували про неї. Мартін знав, виключно з книжок, що так колись дякували жінкам у вищому таріонському суспільстві. Проте принц не видався смішним ні собі, ні оточуючим. Його жест став чомусь виключно доречним. Це було зрозуміло і по тому вогнику, що засвітився в очах Шарді, і по задоволеному вигляду Його величності Олександра, який, виявляється, також був тут, і якого Мартін чомусь не помітив. І Веста стояла поруч із батьком. Куди ж без неї!

Столиця Зоряного Дому Шарден.