Оновлення 24

Планета Шарден, таємна резиденція правителя.

Новини з театру воєнних дій Відаль повідомляв Ерідан дозовано — виключно позитивні або нейтральні. Саме про це вони домовилися з Фернаном. Але жінку, що чекає коханого з війни, здурити неможливо. Навіть сидячи на дні ущелини, вона відчуває всі тривоги й негаразди свого чоловіка. Тим більше, якщо він уже кілька днів не виходить на зв’язок.

Жодні запевнення елорга, що з ерівардом все гаразд, що він особисто перебуває у безпеці, що ставка головнокомандувача настільки засекречена, що місце її розташування невідоме не тільки Вільним, а й більшості шарденців, — не діяли. Тривога, підсвідома, але від того не менш сильна, з’їдала ентару.

До пологів залишалося ще досить часу, але лікар, що спостерігав за станом Ерідан на відстані, порадив перевезти її до медичного центру. Вона погодилася, бо злякалася, що від тої гризоти з нею може статися щось непередбачуване.

— Ти поїдеш сама, — попередив Відаль. — Я не можу залишити космольот, а Ельза потрібна мені тут, доглядати дітей. Впораєшся?

— Так.

За той термін, що вони прожили тут, на “Цукерці”, Ері звикла сприймати варда не просто як друга, а як старшого члена родини, можливо, як брата, якого в неї ніколи не було. Тож дітей йому та Ельзі вона довірила беззаперечно.

І знову під прикриттям темряви міні-флаєр виринув з ущелини і віддався у повну владу головного армійського штіна.

А в медичному центрі Ері зустрів не тільки доктор, але й тар Еміль, з яким вона була знайома лише заочно, через листування.

— Донечко, все гаразд? — стурбовано запитав старенький. А вона раптом ступила до нього і обійняла, наче батька, якого не бачила багато років.

***

Непередбачуване таки сталося. Проте виявили це не відразу, а аж за три дні. Бо весь цей час увага мешканців тарового укриття була прикута зовсім не до майбутньої матері, а до екранів, на яких розгорталася битва. Ні, звичайно ж, без нагляду ніхто Ерідан не залишив. Її обстежили, визнали стан задовільним, начепили купу датчиків і сказали, що в межах медичного центру вона вільна у пересуванні. Показники життєдіяльності — як її, так і дитини — надійно фіксуються, отже турбуватися немає про що. Залишалося хвилюватися тільки за Фернана, Об’єднане військо і перебіг битви. До речі, спостерігати за битвою ніхто Ері не заборонив. От вона й спостерігала майже три доби, перериваючись лише на нетривалий неспокійний сон. А потім до неї несподівано примчав лікар.

— Дитина дуже неспокійно поводиться. Треба негайно з’ясувати, у чому справа.

Так, дійсно, Ерідан і сама відчувала це. Дитина крутилася в животі надзвичайно енергійно. Замість десяти-дванадцяти рухів на добу Ері відмічала не менше двадцяти п’яти. Може, маленькій не вистачає кисню?

Припущення Ері виявилося вірним. Тільки-но лікар торкнув датчиком сканера живіт Ерідан, як пролунало:

— Кисень! Швидше!

Що саме сталося, з’ясувалося через кілька хвилин. Досить довга пуповина замоталася навколо шиї дитини, обмежуючи тим самим доступ крові до мозку. Дитя необхідно було якомога швидше рятувати.

— Ентаро, пробач, — сказав лікар, — але щоби вилучити живу дитину, потрібен хірургічний розтин. Не знаю, чи після цього ти зможеш народжувати самостійно.

— Та не хочу я більше народжувати! — скрикнула Ерідан. — Врятуйте мою донечку, і більше мені нічого не потрібно!

Спадкоємиця шарденського тара народилася за півгодини — в операційній.