Оновлення 18

З появою Ельзи у Відаля виникли проблеми. Незвичайні, дуже делікатної плану.
На Шардені елоргів не виробляють, тому немає і сервера, що обслуговує нижчих. Ті кібери, що надходять на флот у якості солдатів, служать виключно в космосі і прив'язані до своїх кораблів. На планету може потрапити тільки елорг з імплантованою “душею”, але такому поводир не потрібен - адже він практично не відрізняється від людини, народженої жінкою. Інша річ кібер без "душі", він живе, покладаючись на зовнішні команди.  
Узгодити Ельзу з штіном корабля не вдалося. Чи то харідійці зі своєю технікою перемудрили, чи процесор Ельзи був з якимись індивідуальними заморочками, розбиратися з цим не було часу, хоча електронна дівчина і потребувала зараз допомоги чи не найбільше за всіх на кораблі. Шарді просто взяв її за руку і відвів убік. Ельза була настільки дезорієнтована, що не могла навіть самостійно пересуватися. Там вона і стояла доки тривав сеанс зв'язку з правителем. А потім... Адаптивні здібності у елорга, навіть нижчого, досить високі. Ельза знайшла собі приклад для наслідування - Відаля, і почала копіювати всі його рухи. Вона ходила за ним по п'ятах, дотримуючись найсуворішої дистанції у півметра, а коли він зупинявся, завмирала в нього за спиною. Якщо він затримувався на одному місці довше десяти секунд, підходила впритул і міцно притискалася до нього  обличчям та грудьми. Відаль здригався і теж завмирав. Робота, яку він мав виконати, припинялася. І все це тоді, коли кожна секунда на рахунку!  
- Шеараде, що з нею коїться? Ти коли-небудь стикався з чимось подібним? - у голосі елорга відчувалася явна розгубленість.
Ні, Фернан не стикався, але деякі здогадки у нього виникли. 
Та тут і фахівцем не треба було бути, щоб зрозуміти: Ельза закохалася і саме так уявляє собі заміжжя. 
Все це було б смішним, якби не було таким сумним. 
Після історії з Маріт, шеарад заборонив своєму адару блокувати сексуальну функцію, щоби у разі чого той зміг  себе захистити. Так от, тепер ця функція проявила себе на повну. Щоразу, варто було Ельзі притиснутись до Відаля, того наче струмом  пробивало. Фернан дивився на це хвилин із п'ять, а потім сказав:
- Вона - хороша дівчинка. Прив'яжи її до себе. Все одно тобі потрібна партнерка. 
- Якщо прив'яжу, вона буде вже не просто партнеркою, – відповів елорг, – Як жити потім, коли вона вичерпає ресурс?
- Ніхто з людей не знає, коли помре, тим більше під час війни. Але це не заважає нам кохати і одружуватися. Всяко краще мати, ніж не мати. Хоча б спогади. 
З Відалем Ельза пов'язалася миттєво, наче тільки на те і чекала. 

Подружжя елоргів Відаль і Ельза.

***

Діти чули розмову про те, що на Сегоні всі загинули, але не усвідомили цього. Коли Фернан сказав, що тепер вони з Ерідан будуть їхніми батьками, Рені кивнув, він і раніше це знав, а Сона вигукнула:
- Клас! Тато завжди хотів, щоб Ері була нашою мамою, говорив: "Ось почекаємо ще трохи і заберемо її до себе". 
Ось як? Виходить, Мінор мав види на Ерідан?
Фернан чув, що музикант був єдиним батьком Сонати, доньку собі він замовив у тому самому репродуктивному центрі, де працювала Ері. Тоді, мабуть, і пригледів собі можливу дружину. А на відкупні за дві майбутні вагітності у нього, напевне, грошей не вистачило. 
Неприємний ревнивий черв'ячок колупнув серце, але Фернан сказав дівчинці:
- Якщо так, то там, серед Зірок, він буде спокійний за тебе.
Ех, все у дітей ще попереду: і усвідомлення втрати, і туга за батьками, і сльози. І Ері доведеться вправлятися з цим самій, бо його поруч не буде.
Шарді ледь приобняв Рені та Сону, йому здалося, що це буде доречним, і пообіцяв те, що виходило із самого серця: 
- Ми переможемо. І обов'язково помстимося за Сегону.

***

А прощальна розмова з Ерідан була ще важчою. О ні, вона не заламувала рук, не плакала і не чіплялася за чоловіка, не відпускаючи його. Вона чудово розуміла свій обов'язок і відповідальність не лише перед ним та їх майбутньою дитиною, а й перед Шарденом. Але вона, на відміну від дітей, свою втрату вже усвідомила.
- Вони всі загинули, Фернане, - шепотіла нещасна жінка, - мої діточки... Вони залишилися на Сегоні, в тому пеклі... 
- Не всі, Ері, - він обіймав її і ніжно заколисував. - Наше маля з тобою. І Рені тут. І Сона. Уявляєш, вона тільки-но сказала мені, що завжди хотіла бути твоєю донькою. - Фернан трохи перевернув слова дівчинки, але на війні будь-яка хитрість допустима. Ось тільки належного ефекту вона не виявила. Ерідан цього було замало. І тут він згадав:
- А ще є той, твій перший хлопчик, якого батьки забрали на Таріон! Адже він теж напевно живий-здоровий! Хочеш, я дізнаюся про нього все, що зможу?
- Так, - підкинулася вона. - Дізнайся будь ласка! 
Хвала Зорям переключилася.
- Ти пам'ятаєш імена його батьків?
- Прізвища мені не сказали, а звали їх Костянтин та Аліса. Вони були вже не молоді, років по вісімдесят, не менше.
- Чудово! У нас є імена батьків, планета та дата народження дитини. Думаю Карену цього буде достатньо. Тільки-но я щось взнаю, відразу ж тобі повідомлю. 
Після цього він зміг спокійно залишити її.

***

Вітаю всіх моїх читачів і запрошую поділитися  своїми думками у коментарях. Якщо вам подобається те, що ви читаєте, то мені буде надзвичайно приємно побачити на титульній сторінці вашу вподобайку.