Оновлення 5

Сімнадцятого принца викликали до палацу прямо з авіаносця, який здійснював плановий обліт системи. Рес-шеар, безпосередній командир Мартіна, провів його до винищувача.

— Знаєш, Марсе, я навіть цю посудину для тебе не пошкодую, — старший офіцер ласкаво поплескав новенький винищувач по обшивці, — настільки я радий, що ти заберешся з моїх очей і з космосу взагалі! І чого тобі не сидиться у столиці? Там стільки тепленьких військових посад! Може,  хоч цього разу ти затримаєшся у таточка під крильцем, і мені не доведеться деякий час морочитися з твоєю безпекою?

Таке напуття аж ніяк не образило Його високість. З рес-шеаром у нього завжди були добрі стосунки. Старий вояка був прямий, як розгін винищувача, і відкритий, наче космос: що думав, те й казав. А правдивість Мартін завжди цінував. Поруч з відвертими людьми емпатичний дар не завдавав принцеві жодних незручностей. Тому молодший офіцер Мартін Харіді ось уже півтора стандартні роки із задоволенням служив під керівництвом свого рес-шеара.

— Не думаю, — відповів він чесно. — Усі мої брати починали з найнижчих сходинок, навряд чи батько зробить для мене виняток.

— Але пташечку нам надішли, якщо сам не надумаєш повертатися.

— Обов’язково! — Мартін розташувався у кабіні, опустив забрало шолома та активував передстартову підготовку.

Рес-шеар уже неодноразово спостерігав процес переходу у виконанні свого варда, але й сьогодні не зміг відмовити собі у цьому задоволенні. Мартін Харіді, позивний Марс, незважаючи на молодість, був його найкращим пілотом-порталістом. Ні, не просто найкращим — унікальним! Для активації переходу йому, єдиному з екіпажу, не потрібен був розгін. Ба більше, він навіть виходу в космос не потребував! Портал своєї «пташечки» Марс вмикав просто з місця — тобто переміщався в задану точку прямо з ангару, — а при посадці вимагав лише, щоб гніздо, яке він вподобав, було вільним. Люк ангару відчиняти для нього не було потреби, а отже, при зльоті та посадці не втрачалося ні грама повітря. Скарб, а не пілот!

І все ж — який це геморой, королівський синок в екіпажі! Тільки й думаєш, аби з ним нічого не сталося. Бо король не пробачить.

Командир відійшов від винищувача і підняв руку у прощальному жесті. Зрозуміло, принц цього вже не бачив — спалах порталу вже побіг по обшивці, осяваючи приміщення яскравим білим світлом. Наступної миті маленький кораблик вийшов із переходу біля Дамаріса.

Винищувач Мартіна над планетою.

Примітка автора:

Вард — молодше офіцерське звання, дослівно — «воїн».

***

Як виявилося, батько запросив до себе не лише Мартіна, але й його сестру Весту, шістнадцяту принцесу. Довгих прелюдій Його величність не любив, тому дуже лаконічно доніс до молодшого сина суть свого задуму. На принцесу лише кивнув:

— Веста в курсі, вона сама цим займалася. Розумниця, чудово впоралася!

— Стривай-но, Ваша величносте, — Мартін був злегка шокований якістю і кількістю інформації, що звалилися на нього. Він взагалі не припускав, що батько зацікавиться їх з Руїсом знахідками та ще й зробить такі всеосяжні висновки. — Ти хочеш сказати, що підкупив старого Шардена і найняв якогось там шеарада, щоб народити дитину, здатну відкрити ворота в інший світ? Але навіщо?! Не світ, звичайно, а ця дитина. Адже вона буде просто ас Шарден! Харіді там жодним боком не проходять. Запліднив би сам ту яйцеклітину, яка тобі різниця — сімнадцять дітей чи вісімнадцять? Біоматеріалу в тебе, напевно, ще на цілий взвод вистачить!

— Ой, Мартіне, я гадала, ти все ж таки розумніший, якщо академію спромігся закінчити, — промовила сестра зі свого місця.

Батько був більш терплячий. Він навіть не відреагував на відверто хамське зауваження принца щодо найвищого біоматеріалу.

— У пророцтві йдеться, що Доми зійдуться у коханні та злагоді, тобто між спадкоємцями буде укладено шлюб. А я, як тобі відомо, ось уже шістдесят років щасливо одружений із твоєю матір’ю!

Так, із жінкою, яка офіційно вважається його матір’ю, як, втім, і матір’ю Вести та ще тринадцяти їхніх братів та сестер. Насправді ж Її величність народила лише двох старших принців. Інші були приведені на світ сурогатними матерями від донорських яйцеклітин. Ким були їхні справжні матері, ніхто з молодших дітей короля і гадки не мав. Про це Мартін ніколи не забував.

— Тому, — продовжував Його Величність, — цей почесний обов’язок буде покладено на когось із вас — на тебе або на Весту, оскільки ми не знаємо, дитина якої статі народиться у шеарада. Власне тому ви двоє і потрібні мені зараз тут. Коли шеарад все влаштує, ми з вами простежимо процес зародження вашої майбутньої пари від зачаття до імплантації. Потім ви будете вільні аж до народження дитини. А поки — щоб не гаяти часу — здайте свій власний біоматеріал. Все, можете йти.

***

З кабінету правителя Мартін вилетів, наче куля. Проскочив приймальню, не зважаючи на привітання придворних, і тільки в галереї помітив, що сестра йде за ним.

— Ходімо до мене, — покликала вона, — у мене є сайгарський оро. Наллю тобі чарочку.

В апартаментах Вести вони просиділи аж до вечора і приговорили пляшку до кінця. Саме того дня Мартін зрозумів, що в нього дійсно є сестра. Нехай хитра і подекуди схильна до лицемірства, з дитинства надзвичайно недовірлива, сьогодні вона пахла чистою грозовою свіжістю, а отже — була щира. І вона виявилася єдиною людиною, яка запропонувала йому підтримку.

— Та кинь ти, не гнівайся, — вмовляла Веста. — Рано чи пізно він усіх нас змусить одружитися на його умовах. Інакше навіщо йому стільки дітей? Комусь із нас ще надзвичайно пощастить — тобі чи мені. Двадцять років волі попереду! Уявляєш?

— А через двадцять років що робитимеш зі своїм чоловіком? Штанці йому підтягатимеш і носа будеш витирати? Тобі ж буде сорок шість, а йому лише дев’ятнадцять!