Оновлення 5

Сімнадцятого принца викликали до палацу прямо з авіаносця, який здійснював плановий обліт системи. Рес-шеар, безпосередній начальник Мартіна, провів його до винищувача.
- Знаєш, Марсе, я навіть цієї посудини для тебе не пошкодую, - старший офіцер ласкаво поплескав новенький винищувач по обшивці, - настільки я радий, що ти заберешся з моїх очей і з космосу взагалі! І чого тобі не сидиться у столиці? Там стільки тепленьких військових посад! Може цього разу ти затримаєшся у таточка під крильцем і мені не доведеться хоч деякий час морочитися з твоєю безпекою?
Таке напуття аж ніяк не образило Його високість. З рес-шеаром у нього завжди були добрі стосунки. Старий вояка був прямий, як розгін винищувача і відкритий, наче космос, що думав, те й казав. А правдивість Мартін завжди цінував. Поряд з відвертими людьми емпатичний дар не завдавав принцеві жодних незручностей. Тому молодший офіцер Мартін Харіді ось уже півтора стандартні роки із задоволенням служив під керівництвом свого рес-шеара. 
- Не думаю, - відповів він чесно. - Усі мої брати починали з найнижчих сходинок, навряд чи батько зробить для мене виняток.
- Але пташечку нам надішли, якщо сам не надумаєш повертатися.
- Обов'язково! - Мартін розташувався у кабіні, опустив забрало шолома та активував передстартову підготовку. 
Рес-шеар вже неодноразово спостерігав процес переходу у виконанні свого варда [молодше офіцерське звання, дослівно - воїн], але й сьогодні не зміг відмовити собі в задоволенні. Мартін Харіді, позивний Марс, незважаючи на молодість, був його найкращим пілотом-порталістом. Ні, не просто найкращім, унікальним! Для активації переходу йому, єдиному з екіпажу, не потрібен був розгін. Більш того, він навіть виходу в космос не потребував! Портал своєї "пташечки" Марс вмикав просто з місця, тобто переміщався в задану точку прямо з ангару, а при посадці вимагав лише, щоб  посадочне гніздо, яке він вподобав, було вільним.  Люк ангару відчиняти для нього не було потреби, а отже при зльоті та посадці не втрачалося ні грама повітря.  Скарб, а не пілот!
І все ж, який це геморой, королівський синок в екіпажі! Тільки й думаєш, аби з ним нічого не сталося. Бо король не пробачить.
Командир відійшов від винищувача і підняв руку у прощальному жесті. Зрозуміло, принц цього вже не бачив - спалах порталу вже побіг по обшивці, осяваючи  приміщення яскравим білим світлом. Наступної миті маленький кораблик вийшов із переходу біля Дамаріса. 

***

Як виявилося, батько запросив до себе не лише Мартіна, а і його сестру Весту, шістнадцяту принцесу. Довгих прелюдій Його величність не любив, тому дуже лаконічно доніс до молодшого сина суть свого задуму. На принцесу лише кивнув:
- Веста в курсі, вона сама цим займалася. Розумниця, чудово впоралася!
- Стривай-но, Ваша величність, - Мартін був злегка шокований якістю і кількістю інформації, що на нього звалилася. Він взагалі не припускав, що батько зацікавиться їх з Руїсом знахідками, та ще й зробить такі всеосяжні висновки. - Ти хочеш сказати, що підкупив старого Шардена і найняв якогось там шеарада, щоби народити дитину, здатну відкрити ворота в інший світ? Але навіщо?! Не світ, звичайно, а ця дитина. Адже вона буде просто ас Шарден! Харіді там жодним боком не проходять. Запліднив би сам ту яйцеклітину, яка тобі різниця, сімнадцять дітей, чи вісімнадцять, біоматеріалу в тебе, напевно, ще на цілий взвод вистачить!
- Ой, Мартіне, я гадала ти все ж таки розумніший, якщо академію спромігся закінчити, - промовила сестра зі свого місця. Батько був більш терплячий. Він навіть не відреагував на відверто хамське зауваження принца щодо найвищого біоматеріалу.
- У пророцтві йдеться, що Доми зійдуться у коханні та злагоді, тобто між спадкоємцями буде укладено шлюб. А я, як тобі відомо, ось уже шістдесят років щасливо одружений із твоєю матір'ю!
Так, з жінкою, яка офіційно вважається його матір'ю, як, втім, і матір'ю Вести та ще тринадцяти їхніх братів та сестер. Насправді ж ЇЇ величність народила лише двох старших принців. Інші ж були приведені на світ сурогатними матерями від донорських яйцеклітин. Ким були їхні справжні матері ніхто з молодших дітей короля і гадки не мав. Про це Мартін ніколи не забував. 
- Тому, - продовжував Його Величність, - цей почесний обов'язок буде покладено на когось із вас,  на тебе, або на Весту, оскільки ми не знаємо дитина якої статі народиться у шеарада. Власне тому ви двоє і потрібні мені зараз тут. Коли шеарад все влаштує, ми з вами простежимо процес зародження вашої майбутньої пари від зачаття до імплантації. Потім ви будете вільні аж до народження дитини. А поки, щоб не гаяти часу, здайте свій власний біоматеріал. Все, можете йти.

***

З кабінету правителя Мартін вилетів наче куля. Проскочив приймальню, незважаючи на привітання придворних, і тільки у галереї помітив, що сестра йде за ним.
- Ходімо до мене, - покликала вона, - у мене є сайгарський оро. Наллю тобі чарочку.
В апартаментах Вести вони просиділи аж до вечора і приговорили пляшку до кінця. Саме того дня Мартін зрозумів, що в нього дійсно є сестра. Нехай хитра і інколи схильна до лицемірства, з дитинства надзвичайно недовірлива, сьогодні вона пахла чистою грозовою свіжістю, а отже, була щира. І вона виявилась єдиною людиною, яка запропонувала йому підтримку.
- Та кинь ти, не гнівайся, - вмовляла Веста. - Рано чи пізно він усіх нас змусить одружитися на його умовах. Інакше навіщо йому стільки дітей? Комусь із нас ще надзвичайно пощастить, тобі чи мені. Двадцять років волі попереду! Уявляєш?
- А через двадцять років що робитимеш зі своїм чоловіком, штанці йому підтягати і носа витирати? Тобі ж буде сорок шість, а йому лише дев'ятнадцять!
- Та житиму, як і жила, і йому заважати не стану, нехай живе як хоче! А дитину в цьому віці навіть корисно буде народити. Тобі ж іще простіше буде. Старі чоловіки полюбляють молоденьких. Може і ти не виняток?
- Та мені буде лише сорок один, - обурився Мартін, - яка старість?
- От саме тоді чоловіки і починають старіти, лисіти там, чи сивіти. Що, гадаєш, завжди будеш молодий і гарний? 
- От зараза! - Мартін дістав з кишені дзеркальце і перевірив, чи не порідшала його шевелюра вже зараз.
А гидка Веста, знаючи про трепетне ставлення братика до своєї зовнішності, продовжувала дражнитися:
- А якщо пити багато будеш, то і мішки під очима незабаром з'являться!
Мішків теж не було, Але Мартін шукав їх на повному серйозі. Весті навіть стало шкода його. Все ж таки з головою у молодшенького явний непорядок. Та коли це було, щоби дорослий хлопець, офіцер, носив у кишені люстерко, та ще й роздивлявся себе у ньому кожні п'ять хвилин?
- І взагалі, даремно ти так набрався! Завтра твоє сім'я визнають непридатним!
- А сама?
- А у мене овуляція аж за дві декади!
- Я ж кажу, зар-раза!
Крокуючи до себе по безлюдних коридорах палацу, Мартін п'яненько розмірковував: ох, має рацію його хитромудра сестричка, права вона у всьому. Двадцять років волі – це саме те, що йому потрібно. За двадцять років ще стільки всього станеться! А що біоматеріал завтра не візьмуть, то і нехай собі, здасть через декаду, все одно він застряг тут надовго.