Епілог

Сто років по тому

Старий у білому одязі сидів на лаві під мармуровою перголою у парку. Зграйка дітлахів на ровірах промчала повз нього, вітаючи голосними криками:
- Ясного дня вам, дідусю!
Четверо з них були його правнуками, а єдина в гурті дівчинка - праправнучкою. Останніми роками Таріс частенько приходив сюди подумати і незмінно стикався з цією компанією. Склад її змінювався з часом, діти дорослішали, на заміну їм приходили інші, але ритуал привітання залишався тим самим. 
Чемне звернення на “ви” з'явилося у сайгарській говірці не так вже й давно, але швидко поширилося серед високорідних. Тепер, коли зовнішні відмінності між верствами населення майже непомітні, за цією ознакою найпростіше визначити, з ким маєш справу. 
Гарні хлопці, вони – майбутнє Дому Сайгар, а можливо, і всього Таріона. Цілком ймовірно, що хтось із цих дітлахів, коли увійде в повну силу, набуде тар. Нинішній лідер групи, Олексій, має всі шанси на це.
Багато років тому Таріс поступився вінцем синові Кейтара, бо саме той був на той час найсильнішим. Їх із Еліною власні діти, а потім і онуки, навідріз відмовилися вступати у боротьбу за владу, обравши наукову кар'єру. І все ж тар повернувся до їхнього роду. Найстарший правнук, Валентин, обійняв його кілька років тому. Це його дочка, Далія, розсікає зараз парком на своєму велику в хлопчачій компанії.
Тридцять п'ять років правив Таріс Дев'ятьма Островами і багато чого трапилося за цей час. Доми змінювали лідерів та назви, природні катаклізми не полишали таріонців  у спокої, науково-технічний прогрес рушив вперед настільки далеко, що два покоління людей розділило неначе безоднею. І лише реформа освіти, проведена завдяки Еліні, допомогла ліквідувати цю прірву.
А почалося все з того, що тара не змогла навчитися читати таріонською. Мудріший Тонар, який все життя навчав сколярів читанню, тільки руками розводив.
- Не розумію в чому річ, - казав він. - Розум Еліни чудово розвинений, але асоціативні зв'язки, потрібні для читання, у неї не встановлюються. При цьому вона вільно читає і пише земними мовами.
Відсутність здібностей до читання вважалася на Таріоні патологією розвитку свідомості і була для будь-якого таріонця вироком. Таких дітей не вчили. А оскільки подібна патологія не була рідкістю, відсоток неписьменного населення на Дев'яти Островах просто зашкалював. І навіть серед високорідних нерідко траплялися люди, які не вміли читати.
Еліну діагноз Тонара анітрохи не збентежив. Причину свого неуспіху вона побачила геть у іншому: одне й те саме слово в таріонській мові могло в різних випадках писатися по різному і закономірності в цьому не спостерігалося. З питанням вона прийшла до чоловіка.
- У таріоні всього двадцять сім звуків і два звукосполучення, - говорила вона. - Скажи мені, Тарісе, навіщо для їх письмового відображення потрібні сто п'ятдесят знаків?
- Вони відображають нюанси мови, інтонації, - спробував донести до неї всім відому істину Таріс.
Але таке пояснення Ліну не влаштувало.
- Для звуку "д" існує шість знаків. Зобрази-но мені шість інтонацій у його вимові, бо я тут чогось не розумію, - попросила вона.
Звичайно, у нього нічого не вийшло. Якщо з голосними ще можна було говорити про якісь нюанси, то приголосні завжди звучали однаково. Дивно, що раніше цього ніхто не помічав. 
Еліна довго не розмірковувала. Вона перекроїла таблицю знаків по-своєму, викресливши з неї все, що їй заважало. Поралася кілька днів, щось писала і переписувала. А потім з'явилася в Зал Дев'яти, якраз по закінченні засідання, і поклала перед Тарісом записку наступного змісту: "Коли моя дитина не може читати, я вчитиму її на цей таріоні". Кожне слово у реченні було відділене інтервалом, а наприкінці стояла крапка. 
Про те, що тара не здатна читати, вже знали всі члени Дев'ятки, а можливо, і всі Острови. Тому її записка викликала справжній фурор. З дозволу Таріса її прочитали всі ентари. І навіть незважаючи на специфічну мову іномирянки, ніхто не поскаржився, що не зрозумів змісту. Нікому також не завадило те, що при написанні кожної літери використовувався лише перший знак у ряді, а слова були відокремлені одне від одного.
- Справді легко, - першим висловився Харід. - Мабуть, варто спробувати.
Ну, хто би ще підхопив свіженьку земну ідею, як не він!
- На перелаштування навчальних кристалів піде безліч коштів, - задумливо промовив Лотар.
- Безглуздо перелаштовувати кристали, їх все одно не вистачить на всіх, - заперечив Кейтар. - Тільки у Домі Го Ерр знайдеться не одна сотня дорослих чоловіків, які побажають освоїти таке легке читання.

Про те, що жінкам це теж знадобиться, він чомусь не згадав, хоча гендерним шовінізмом ніколи не страждав.
- На Землі не використовують кристали, - вступив Таріс, - але читають практично всі.
- А як же навчаються? - здивувався ентар Ва Шер.
- Запам'ятовують літери. Потім складають із них слова.
- Кожне окремо?
- Так.
- Але ж це довго!
- Тільки спочатку, поки не навчишся сприймати слово цілком.
- Тобто вони приходять до того ж результату, що і ми?
- Так. Навчаються трохи довше, проте досягають набагато більшого успіху, тому що один мудріший одночасно може навчати не двох-трьох сколярів, а тридцять-сорок.
З того дня розпочалася реформа освіти. Довелося, звичайно, вкластися у підготовку вчителів і переписування книг на новий манер, але воно того вартувало. Наприкінці правління Таріса неписьменними на Дев'яти Островах були лише маленькі діти.
Згодом і земні одиниці виміру витіснили з ужитку таріонські. Це сталося само собою, без будь-якої урядової реформи. Першими їх почали використовувати мудріші, які вивчали земні наукові книжки, а пізніше і пересічні люди оцінили зручність точних одиниць, однакових для всіх.

***

Після того, як Таріс зняв амулет, його вміння відкривати міжсвітові портали нікуди не поділося. Звичайно, про подорож до іншого світу більше не йшлося, але зв'язок із Землею вони мали ще досить довгий час. Першим перестав працювати планшет і Таріс, на превелику радість Харіда, віддав його на розбирання та вивчення. А ось примітивний, у порівнянні з планшетом, телефон Марини працював ще багато років, йому тільки акумулятор довелося замінити на літанієвий. Завдяки міжсвітовому зв'язку Еліна дізналася, що Іванчук з Мариною одружилися і через рік у них народився син, а Віктор з Олею не стали купувати квартиру, а перебралися жити до діда. Тітка Іра, Вікторова мати, після цього несподівано вийшла заміж за сусіда по дачі, відставного військового.
Прожив Тібор після Лінчиного переходу ще дванадцять років і встиг дізнатися про народження  на Таріоні аж трьох своїх спадкоємців.
Поки вони мали повноцінний інтернет, Ліна змогла завантажити і записати на кристали цілу купу всілякої інформації, зокрема словник імен. Тому що по імена для дітей до неї зверталися дуже часто.
Перший бебі-бум стався менш ніж за рік після одруження Таріса та Еліни. Всі вирішили, що завдячують цим щастям появі Хранительки, от і кинулися до неї за іменами для новонароджених. Першим встиг, як звичайно,  Харід. Їх з Дамаріс син отримав ім'я Олександр. А потім пішло-поїхало. Абсолютно незнайомі люди приходили та просили дати їхнім дітям земні імена. Обов'язково зі значенням, і такі, яких ще ніхто не має. Ліна перебрала всі, які тільки пригадала, а потім і всі їхні іноземні варіанти, але цього було замало. На щастя, деякі батьки точно знали, чого хочуть. Величезною популярністю користувалися назви земних квітів та солодощів, а також зірок та планет. Так і з'явилися на Таріоні Світоч і Рошен, Гіацинт і Конвалія, Альтаїр, Міцар і Сіріус, і багато інших. Дочку музикантів Еліна назвала Симфонією, а сина мудрішого з Колиски – Майкрософтом. За цього самого Майка  і вийшла потім заміж їхня з Тарісом наймолодша дочка Луїза.
Але були на Островах і  більш консервативні батьки, котрі любили споконвічні таріонські імена. Кейтар і Люсьяна, наприклад, назвали своїх дітей самі. Їхній син звався Естаром, а дочка - Анірою.
Люсьяна все ж таки здійснила свою мрію і стала першою жінкою серед мудріших. За підтримки чоловіка вона створила на Колисці лабораторію генетики і все життя очолювала її, при цьому і  острів Го Ерр не полишала. Але все встигла. І в родині у неї був порядок і генетика стала одним із найважливіших напрямів таріонської науки.
Кейтар займався політикою та економікою. Дім, що дістався йому в абсолютно непривабливому стані, він перетворив на прибутковий сільськогосподарський регіон з потужною переробною промисловістю. Років через тридцять весь Таріон (за винятком Вільних, зрозуміло) споживав продукти з "Дому Кейтара", а Естар, коли став правителем, офіційно затвердив цю назву.
І ще один Дім знайшов собі вправнішого господаря і нове ім'я. Харід поступово скупив увесь Дім Фейруд, і перетворив його на Дім Харіді. Ентаром Харід не був, але за ним закріпилося прізвисько, дане Еліною, а разом з ним і незвичайне для Таріона звернення. Колись вона назвала його жартома "королем дирижаблів" і сказала, що до людей подібного рангу слід звертатися "Ваша величність". Так і пішло з того часу, тільки друга частина титулу загубилась, бо земне слово 'дирижабль" на Таріоні так і не вкорінилося. 
Дому Харіді Таріон був зобов'язаний усіма своїми космічними програмами. Перший супутник Харід запустив, ще коли Таріс був правителем. А з того часу... Досягнення Дому Харіді перелічити було складно.
А ось ідею Тібора, яку Еліна називала Зоряною брамою, вдалося здійснити лише зусиллями всіх дев'яти Домів. Таріс, обидва його сини, два племінники, зять і троє онуків втілювали її понад шістдесят років. Перший міжпланетний перехід вони побудували на тому самому пустирі за лабораторіями, на який колись звалилася Еліна. Усі параметри переходу були налаштовані на планети того ж типу, що Таріон та Земля. Вони шукали один, лише один! світ, придатний для життя, а виявили одинадцять. І тоді змінилося значення слова “першопроходець”. Мандрівники між світами тепер йшли на розвідку не в паралельний світ, а на щойно відкриті планети. Кожен Дім побажав заволодіти хоча б однією для майбутньої колонізації. Тож планетні системи розділили на всіх і навіть Вільним одна перепала. Поки що у колонії ніхто не перебирався, але нові світи активно вивчалися своїми власниками.
Чаша Хранительки регулярно наповнювалася водою. Люди дізналися про це дуже швидко, засоби зв'язку, що з'явилися останнім часом, чимало сприяли цьому. Стражденні приходили до родового гнізда Таріса зі своїми проблемами. Багато хто просив приділити їм безцінної енергії, а іншим хотілося просто побачити Джерело. Але у мешканців гнізда через це не було особистого життя. І тоді Таріс збудував храм, перший і єдиний на Таріоні. Туди й передав чашу. А Хранительки до храму прийшли самі.
Лотар так більше і не зійшовся з Тіері, не зміг вибачити їй того жаху, що зазнав, коли Кейтар помирав на його очах. Розлучення на Островах не практикувалися, але Закони чітко прописували, хто може називатися подружжям. Так от, за всіма Законами Тіері ніколи і не була дружиною Лотара, адже її, на відміну від Тиїзи, дев'ятьом ентарам офіційно не представляли. А кого цікавить доля забутої коханки? Тільки Кейтар відвідував матір на острові до кінця її життя.
Сам Лотар виявив бажання очолити дипломатичну місію на Вільні Острови і там встряв у чергову любовну історію.
Історія ця принесла плід, але не щастя, а Тарісові ще й багато душевного болю. Щойно на Драконовому Острові, столиці Вільних, дізналися про зв'язок посла з їх жінкою, як вона зникла з поля зору Лотара і була, як пізніше з'ясувалося, заарештована за зраду батьківщини. Тому правителю Дев'яти Островів довелося не просто відкликати свого батька, а й приймати одне з найважчих рішень у житті – відмовлятися від новонародженого брата. Не міг Таріс дозволити шантажувати себе будь-чим, та й дитину вберегти від знущань можна було тільки заявивши, що хлопчик нікого не цікавить.
Проте Вільні свого не прогавили. Дитя народилося в ув'язненні, було відокремлене від матері і виховувалося в традиціях Вільних, тобто в глибокій ненависті до Дев'ятки взагалі і Дому Сайгар зокрема. Прожив Вільний брат зовсім недовго, трохи більше п'ятдесяти років, що серед його народу було не рідкістю.