Глава 59

Безодня поглини цих Вільних, як же не вчасно вони з'явилися! Тарісу знадобилися всі його здібності, щоб відгородитися від думок про Еліну та зайнятися своїми безпосередніми обов'язками.
Гостей було троє. По одному від кожного Вільного Острова. І з'явилися вони на розвідку. Дізналися, що тар втрачено і вирішили, що більше нема чого боятися. Усі троє – менталісти, причому один – дуже сильний. Це завдяки йому вони потрапили до палацу лише за два переходи: спочатку вийшли на Шардені, у відповідній точці, а потім, під контролем шарденців, перебралися на Сайгар. Можливо, якщо Тарісу  заманеться відвідати Вільних, він також скористається подвійним переходом, щоб не витрачати зайвих сил.
Першим, хто познайомився з гостями, був Лотар. Він зустрічав їх по праву хазяїна палацу. Він же переказав Тарісу свої враження від цієї зустрічі.
З першої ж хвилини найсильніший із зайд кинувся в ментальну атаку. Не на Лотара, ні, гостя відлякало дивне пристосування на носі екс-правителя. Він спробував взяти в обіг секретаря, який був тут  присутній. Проте старий був не в тім'я битий. Він розпочинав свою кар'єру ще за Янтара і за довгі роки служби на таких-от спробах дракона з'їв. Він виставив перед собою величезну ментальну дулю і продовжив займатися своїми справами. На цьому прибулець вгамувався, але це не означало, що він не продовжить своїх спроб, коли знайде більш придатний об'єкт для атаки. А найбільш привабливими з тих, хто повинен брати участь у зустрічі, були двоє: Харід, який знав масу технічних секретів і був повністю позбавлений ментального дару, і Кейтар, який добре розумівся на політичних справах і практично не мав захисту.
Цим питанням Таріс і перейнявся насамперед. З Харідом він просто домовився. Вирішили, що аймірець залишиться вдома. Кейтара ж сховати не вдасться. Він зараз - офіційний спадкоємець, друга, після Таріса, людина, що успішно пройшла випробування таром.
Таріс запросив Кейтара до себе, переконався зайвий раз, що із захистом у того, як і раніше, погано, і зробив те, що давно збирався - подарував братові “Маринку”.
Блок, створений підсвідомістю Тібора, був найсильнішим із усіх, що Тарісові доводилося зустрічати. Він – творіння іншого світу. Тут, на Таріоні, його ніхто не зможе подолати. Крім самого Таріса, звичайно.
Заганяти блок глибоко, як це було у Тібора, Кейтарові  не потрібно. Достатньо залишити його на поверхні і навчитися домовлятися з дівчиськом. Брат виявився дуже сприйнятливим реципієнтом. Через кілька хвилин "Маринка" співала свою приставучу пісеньку і скакала через мотузок перед кожним, хто намагався пробитися у свідомість Кейтара.
Покликані спеціально для тестування Лотар з секретарем (на цей раз іншим, молодим та більш сильним) хвилин із десять намагалися обійти блок. Не вийшло. А коли секретар вирішив зіштовхнути дівчинку з дороги, вона несподівано хльоснула його скакалкою, зробленою аж ніяк не з ниток, а з якогось пружного полімеру. Атаку він одразу ж припинив, скрикнув від болю і відсахнувся. Потім довго стояв, закриваючи обличчя руками, а коли прийшов до тями, всі побачили на його щоці червону смугу. Від ментального впливу на шкірі агресора проявилася стигма. Такого Таріс і сам не очікував. Виходить, скакалка це зброя?  Ось тобі і дівчинка з бантиками!
Дурня, що перевищив свої повноваження, було трохи шкода, та хто ж йому винен?
Лотар був вражений ефективністю захисту. Він поплескав потерпілого по плечу та пообіцяв компенсацію за збитки.

***

Переговори тривали до глибокої ночі, проте жодних результатів не принесли, тому що посланці не були уповноважені ні на що. Лотар мав рацію, Вільні з'явилися виключно на розвідку.
І Таріс у своїх припущеннях не помилився: найсильніший з прибульців (він виконував функції секретаря глави місії) одразу ж поткнувся до Кейтара. Інші ентари його не зацікавили.
Кейтар молодець, впорався чудово, вивів менталіста з ладу на весь час переговорів. Він легко впустив прибульця у свідомість, а потім нацькував на нього "Маринку". Захисниця спрацювала по повній. По мордяці, звичайно, зухвальця не хлестала, але скакати через мотузочку навчила. Так він і підстрибував періодично на своєму стільці, уп'явшись у блакитні очі спадкоємця, поки Таріс і Лотар обробляли його співвітчизників.
Ніяких цікавих відомостей з гостей витягти не вдалося.  Хіба що зайвий раз підтвердили, що остання пандемія мала штучне походження і зародилася на Вільних островах. Той тип, що дістався Лотару, информациєю про зараженя володів в мінімальному обсязі, але подумки називав епідемію біологічною атакою і дуже боявся, що нинішній візит завершиться для них так само невдало, як і попередній напад, тобто величезними втратами для самих Вільних. Розумний чолов'яга. Якби Лотар мав трохи менше політично-дипломатичного досвіду, то не втримався б, і з задоволенням випатрав би йому всю голову.
Після перемовин гостей запросили розділити з господарями  їжу (новий звичай, встановлений Тарісом), а за столом пояснили, вербально, а не ментально, що згодні на співпрацю, але лише зі справжніми дипломатами і контролювати будуть кожний  рух прибульців.

***

Додому Таріс повернувся майже над ранок. Еліна спала, проте  прокинулася, тільки-но він увійшов. Тобто чекала навіть уві сні  і дуже хотіла побачити. Хвиля ніжності затопила свідомість. Він нахилився над дівчиною і легко торкнувся поцілунком її вуст.
- Втомився? - сонно запитала вона. - Голодний? Як все пройшло?
- Все добре. Втомився, звичайно. Ні, не голодний, повечеряв у палаці. Спи, зараз прийду,  - він встав і рушив у ванну.
- А вихідний дали? - донеслося йому вслід.
- Звичайно, - усміхнувся Таріс.
Тихе зітхання, сповнене задоволення, і Еліна знову спить. А на серці Таріса так хороше, наче й не було тяжкого неприємного дня.

***