Глава 57

Те, що Таріон прийняв Еліну, Таріс зрозумів першого ж дня, світ впустив її так, ніби чекав давно. А ось чи прийняла Еліна Таріон, він не знав і досі, хоча минула вже майже декада з її появи. Вона швидко поринула в повсякденні клопоти, освоїлася в родовому гнізді, познайомилася з Айкитом і потоваришувала з його учнями.
Талановиту все ж таки групу зібрав Айкит, розуміти Еліну на ментальному рівні за два дні навчилися.
Таріс пожертвував Колисці кристал-накопичувач (нереально дорога річ, але тільки так він міг віддячити вчителю за його щоденну турботу), і Ліна почала начитувати на нього підручник з біології для абітурієнтів, що очолював список літератури на рідері Віктора. Вона дуже добре пам'ятала цей довідник якогось дуже давнього року видання, бо сама студіювала його ще у школі. А тут він виявився новинкою.
Система класифікації живих організмів на Таріоні була подібна до земної, а ось поняття "спадковість" і "мінливість" були відсутні. Про генетику і молекулярну біологію таріонці не відали нічого.
З яким же нетерпінням Айкит з учнями чекали начитки чергового розділу!
Сам процес відбувався так: На голову Еліні надівали золотий обруч із двома літанієвими дисками на скронях. Ззаду обруч стягували ремінцем, щоб диски прилягали до шкіри якомога щільніше. Кристал, що нагадував рожевий діамант розміром з горошину, вкладався в отвір на лівому диску. Після цього можна було починати запис. Читати треба було вголос і обов'язково розуміти прочитане. І якось так виходило, що звичайний переказ підручника у виконанні Еліни перетворювався на захоплюючу лекцію, розцвічену живими барвами і цікавими образами.
Ліна читала, а перед її внутрішнім поглядом поставав чеський чернець Грегор Мендель, що садив горох на своєму городі. Ось він закриває ковпачками горохові квіти, щоб ніякий сторонній пилок не проникав усередину. А тепер підраховує результати, сортуючи на великому столі одержаний урожай, відокремлює зелені горошини від жовтих, гладкі від зморшкуватих.
А тут дрозофіли літають над забутим яблуком у лабораторії Томаса Моргана. Вчений засмучений, йому не профінансували придбання кроликів для генетичних експериментів. Він похмуро оглядає бардак, що залишив на столі лаборант. Ой зараз, здається, комусь влетить! Та ні. Доктор схоплюється і починає ловити мушок. Його осінила геніальна ідея. У кроликів – сорок хромосом, у дрозофіл – лише вісім, та й розмножуються мушки набагато швидше ніж кролики. І кому тепер потрібні дорогі та складні тварини, коли є прості та безкоштовні? Генетичні ж закони однакові для всіх!
А тут  мультик - нуклеїнові кислоти збираються в ланцюжок і тісно переплітаються з іще однією такою ж стрічкою, закручуються спочатку подвійною спіраллю, а потім ще й грудочкою. ДНК – основа життя.
Мудріший та його студіозуси ніколи не чекали закінчення начитки, слухали лекцію у процесі запису. Щойно Ліна починала, Айкит брав її за руку. Для контакту зі свідомістю дівчини він використовував ті самі прийоми, що й Таріс, але якщо дотик Таріса завжди розбурхував у ній масу почуттів, то руки Айкита Ліна просто не помічала. Студіозуси сприймали лекцію через свідомість мудрішого, способом ментального зв'язку.
Ліна і гадки не мала, що це так цікаво – проходити шкільний курс разом із учнями, вона ніколи не збиралася викладати, хоча саме цьому навчалася в університеті. Припиняла начитку лише тоді, коли Таріс заходив за нею. Іноді йому доводилося чекати, поки вона дочитає розділ, і тоді він сідав на лаву поряд із студіозусами і теж вступав у "коло".
- Ніколи не припускав, що статева приналежність дитини залежить виключно від чоловіка, - задумливо промовив він, коли дізнався про існування X та Y хромосом. - Скільки жінок, що народили дочок замість бажаних синів, постраждали від гніву своїх чоловіків, бо ті вважали їх винними!
А про хромосомні відхилення (Ліна розповіла тільки про синдроми Дауна, Шерешевського-Тернера та Клайнфельтера, інших вона не знала) сказав:
- У нас також народжуються подібні діти, але ми вважали це прокляттям Зірок...
Ох, як же Таріс шкодував, що він не має часу для повномасштабного вивчення генетики!

***

Одного дня Таріс привів Еліну до палацу та познайомив з Лотаром та Кейтаром.
Зазвичай дружину представляли новим родичам лише після повернення від Джерела, але у родині Сайгар  завжди все було догори дригом. Чоловіки прагнули якнайшвидше познайомитися з іномирянкою, а вона – з ними. Тому Таріс традиціями знехтував.
Кейтар їй сподобався, що було цілком передбачувано. І Лотар – несподівано – також. І висновки було зроблено, як завжди, дивні:
- Мав рацію дідо. Усі Сайгари – на одне лице.
- Хіба? А Кейтар? Він же копія своєї матері!
- Та невже? Мені здалося, що він від вас трьох тільки кольором волосся відрізняється! А профіль у тебе і в нього взагалі один в один. І голоси майже ідентичні.
І про Лотара:
- Мені здалося, що він дуже нещасна людина...

***