Глава 57

Те, що Таріон прийняв Еліну, Таріс зрозумів першого ж дня. Світ впустив її так, ніби чекав давно. А ось чи прийняла Еліна Таріон, він не знав і досі, хоча минула вже майже декада з її появи. Вона швидко поринула в повсякденні клопоти, освоїлася в родовому гнізді, познайомилася з Айкитом і потоваришувала з його учнями.

Талановиту, все ж таки, групу зібрав Айкит — розуміти Еліну на ментальному рівні за два дні навчилися.

Таріс пожертвував Колисці кристал-накопичувач (нереально дорога річ, але тільки так він міг віддячити вчителю за його щоденну турботу), і Ліна почала начитувати на нього підручник з біології для абітурієнтів, що очолював список літератури на рідері Віктора. Вона дуже добре пам’ятала цей довідник якогось там дуже давнього року видання, бо сама студіювала його ще в школі. А тут він виявився новинкою.

Система класифікації живих організмів на Таріоні була подібна до земної, а ось поняття «спадковість» і «мінливість» були відсутні. Про генетику і молекулярну біологію таріонці не відали.

З яким же нетерпінням Айкит з учнями чекали начитки чергового розділу!

Сам процес відбувався так: на голову Еліні надівали золотий обруч із двома літанієвими дисками на скронях. Ззаду обруч стягували ремінцем, щоб диски прилягали до шкіри якомога щільніше. Кристал, що нагадував рожевий діамант розміром з горошину, вкладався в отвір на лівому диску. Після цього можна було починати запис. Читати треба було вголос і обов’язково розуміти прочитане. І якось так виходило, що звичайний переказ підручника у виконанні Еліни перетворювався на захопливу лекцію, розцвічену живими барвами і цікавими образами.

Ліна читала, а перед її внутрішнім поглядом поставав чеський чернець Грегор Мендель, що садив горох на своєму городі. Ось він закриває ковпачками горохові квіти, щоб ніякий сторонній пилок не потрапив всередину. А тепер підраховує результати, сортуючи на великому столі одержаний урожай, відокремлює зелені горошини від жовтих, гладкі від зморшкуватих.

А тут дрозофіли літають над забутим яблуком у лабораторії Томаса Моргана. Вчений засмучений — йому не профінансували придбання кроликів для генетичних експериментів. Він похмуро оглядає безлад, що залишив на столі лаборант. Ой, зараз, здається, комусь влетить! Та ні. Доктор схоплюється і починає ловити мушок. Його осінила геніальна ідея: у кроликів — сорок хромосом, а у дрозофіл — лише вісім, та й розмножуються мушки набагато швидше, ніж кролики. І кому тепер потрібні дорогі та складні тварини, коли є прості та безкоштовні? Генетичні ж закони однакові для всіх!

А тут — мультик: нуклеїнові кислоти збираються в ланцюжок і тісно переплітаються з іще однією такою ж стрічкою, закручуються спочатку подвійною спіраллю, а потім ще й грудочкою. ДНК — основа життя.

Мудріший та його студіозуси ніколи не чекали закінчення начитки, слухали лекцію в процесі запису. Щойно Ліна починала, Айкит брав її за руку. Для контакту зі свідомістю дівчини він використовував ті самі прийоми, що й Таріс, але якщо дотик Таріса завжди розбурхував у ній масу почуттів, то руки Айкита Ліна просто не помічала. Студіозуси сприймали лекцію через свідомість мудрішого, способом ментального зв’язку.

Ліна і гадки не мала, що це так цікаво — проходити шкільний курс разом із учнями. Вона ніколи не збиралася викладати, хоча саме цьому навчалася в університеті. Припиняла начитку лише тоді, коли Таріс заходив за нею. Іноді йому доводилося чекати, поки вона дочитає розділ, і тоді він сідав на лаву поряд із студіозусами і теж вступав у «коло».

— Ніколи не припускав, що статева приналежність дитини залежить виключно від батька, — задумливо промовив він, коли дізнався про існування X та Y хромосом. — Скільки жінок, що народили дочок замість бажаних синів, постраждали від гніву чоловіків, бо ті вважали їх винними!

А про хромосомні відхилення (Ліна розповіла тільки про синдроми Дауна, Шерешевського—Тернера та Клайнфельтера, інших вона не знала) він сказав:

— У нас також народжуються подібні діти, але ми вважали це прокляттям Зірок…

Ох, як же Таріс шкодував, що не має часу для повномасштабного вивчення генетики!

***

Одного дня Таріс привів Еліну до палацу та познайомив з Лотаром та Кейтаром.

Зазвичай дружину представляли новим родичам лише після повернення від Джерела, але в родині Сайгар завжди все було догори дригом. Чоловіки прагнули якнайшвидше познайомитися з іномирянкою, а вона — з ними. Тому Таріс традиціями знехтував.

Кейтар їй сподобався, що було цілком передбачувано. І Лотар — несподівано — також. І висновки були зроблені, як завжди, дивні:

— Мав рацію дідо. Усі Сайгари — на одне лице.

— Хіба? А Кейтар? Він же копія своєї матері!

— Та невже? Мені здалося, що він від вас трьох тільки кольором волосся відрізняється! А профіль у тебе і в нього взагалі один в один. І голоси майже ідентичні.

І про Лотара:

— Мені здалося, що він дуже нещасна людина…