Глава 56

Навіть за найкращих часів близнюки на Таріоні народжувалися вкрай рідко і вважалися благословенням Зоряної Матері. Попередня двійня з'явилася на світ у Домі Айсілат ще до епідемії, тобто понад тридцять п'ять років тому.  Тож не було нічого дивного, що Гайсар двійнят не розпізнав.
Так, він, як і належить батькові, спілкувався під час вагітності то з однією дитиною, то з іншою, але не зрозумів, що їх двоє. А тепер пробачити собі не міг тої недолугості, а ще того, що не передбачив пологів, і покинув дружину у такий відповідальний момент. Але найбільше він докоряв собі за те, що образив Хранительку. Нехай їй самій про це невідомо, але ж Таріс знає, і ображається анітрохи не менше.
Гайсар розмірковував про це весь час, поки упорядковував Айду та обох новонароджених дівчаток.
Зорі! Які ж крихітки. І як же їм було там тісно, ​​якщо і не виросли до ладу, і на світ передчасно напросилися. І хто знає, як би впоралася Айда, не опинись поруч Хранителька?
Його роздуми перервав Таріс. Він з'явився при вході з чашею в руках.
- Добре діяння знову наповнило Джерело, - сказав брат-правитель. - Тут вистачить і Айді і дівчаткам.
- А Еліні? - стурбувалася Айда.
- Вже, - усміхнувся Таріс.
- Чому вона плакала, все ж добре вийшло? - спитав Гайсар.
- Дуже багато душевних сил віддала. Чи тобі не знати, братчику, як це буває?
Так, Гайсар частенько грішив подібним, особливо у юності.
- Вибач, брате, пробач мою дурість! - вирвався у Гайсара крик душі. - Я так злякався за Айду, що геть втратив розум.
- Я розумію тебе, - відповів Таріс, - зараз, як ніколи.
Він напоїв Айду, капнув у крихітні дитячі ротики по краплині іскристої вологи і зібрався йти, але його зупинив голос брата:
- Скажи, Тарісе, чи погодиться Хранителька дати імена нашим дівчаткам?
- А чому ти мене питаєш? - здивувався Таріс. - Хіба я думаю за Еліну? Запитай у неї, Гайсаре.
Таріс покинув братів купол, а Гайсар знову замислився. Згадав Янізу, свою прабабусю. Не завжди колишня Хранителька бажала нарікати новонароджених. Таріса, он, назвала, а Кейтара – відмовилася. А йому, Гайсарові, вигадала неіснуюче ім'я, котре не має жодного значення, певно через те, що він байстрюк, використала лише частину імені матері. Тож від Хранительок у цьому плані можна було очікувати будь-чого. Гайсарові було б неприємно почути відмову, але Айда бажала, щоб дочки отримали імена саме від Еліни, і він скорився.
Він ще довго сидів з донечками на руках - милувався їхніми крихітними очками, носиками і губками, але думав про іномирянку та Таріса.
Дивна вона, ця Еліна, хоч Таріс і каже, що вона теж ентара. Будь-яка шляхетна дівчина на Таріоні бажає отримати до весілля власну половину будинку, де тільки вона буде господинею, куди навіть чоловік не наважиться увійти, якщо вона йому не дозволить. Таріс же, порушуючи всі існуючі звичаї і традицій, поселив землянку у себе. І не просто на своїй половині. Він відніс її прямісінько у свою спальню! Жодна таріонська жінка подібного не стерпіла би,  щойно прокинулась, були б нареченому і скандал і сльози. Тому що спати в одному ліжку чоловікові та жінці не годиться. Для того і ділять будинок на дві половини, щоб у кожного було своє житло. Еліна ж здавалася всім задоволеною. І вбранням ф'ямми не погребувала, ще й одяг дорогоцінний тій подарувала. Ой, щось не так із ентарами на Землі, хоча Таріс, он, таріонець, а також відрізняється від решти високорідних.
А ще Еліна не скористалася своїм законним правом – не взяла собі жодної з плацент, і перворідну пасту на спинках дітей не позбирала.
Гайсар сам позбавив Айду послідів, помістив їх у срібну посудину і наказав передати Айкитові. Мудріший з учнями зроблять з цього дорогоцінного матеріалу витяжку, яка коштує неймовірно дорого і за якою полюють усі таріонські красуні та красені, бо вона надає небувалої густоти та блиску волоссю.
Первинну пасту Гайсар теж зібрав, ретельно очистивши спинки дочок. Золоту коробочку із цим безцінним косметичним засобом для шкіри він віддав дружині. Ось після цього вона і сказала, що хоче почути дитячі імена від Хранительки.
Гайсар ще трохи покачав безіменних поки що доньок і лише коли переконався, що малеча поснула, відніс їх до Айди і покинув жіночу половину.
У внутрішньому дворику він потрапив на сімейну розборку. Вальтен вичитував матінці, а та виправдовувалася, казала, що зовсім не збиралася затримуватись на ринку, але люди не відпускали. Всі хотіли знати про наречену правителя. Виглядала Гайяна дуже пригніченою, і Гайсар не став додавати своїх закидів, але образа на матір все одно залишилася - адже вона повинна була вдома сидіти, а не пліткувати на базарі.
Біля входу у великий купол він зупинився і покликав Таріса. Не вмів Гайсар, подібно до молодшого брата, переступати через умовності і не знав, чи можна йому входити на чоловічу половину тепер, коли там мешкає землянка.
Таріс вийшов, а слідом за ним і Еліна. Гайсар схопив спочатку одну її руку, поцілував пальчики, потім другу, і щось довго говорив. Переклад у виконанні Таріса вклався у кілька слів:
- Гайсар просить тебе дати імена його дітям.
- Мене? - здивувалася Еліна. - Але я не знаю таріонських імен. І до чого тут я, хіба не батьки називають дітей?
- Нарікати новонароджених - один із привілеїв Хранительки, до тебе часто звертатимуться за цим, особливо в таких незвичайних випадках, як у Гайсара.
- Чому незвичайних?
- Двійні дуже рідко народжуються на Таріоні.
- Невже? А в нас часто бувають. Зі мною в школі двоє хлопчиків навчалися, а в університеті - дві дівчинки. - Ліна промовила це, а сама вже замислилась. - Імена... Вони ж мають означати щось.
- Не завжди, - відповів Таріс і мимоволі глянув на брата, - іноді це просто красивий набір звуків, як, наприклад, у Гайсара. Таріонцям важливо, щоб їхні імена були унікальними. Отже, можеш вибрати земні, головне, більше нікому такі не давай.
Ліна поринула у роздуми:
- І все ж імена повинні мати сенс… А хіба Гайсар це не анаграма від Сайгар? - раптом запитала вона.
- Анаграма? - здивовано перепитав Таріс. Такого слова у словнику Тібора не було.
Вона одразу пояснила:
- Це коли літери у слові міняють місцями і виходить інше слово.
- А сенс у математичному вираженні залишається тим самим! - Таріс зрадів, наче зробив щойно якесь відкриття і ляснув Гайсара по плечу.
Тут уже Ліна не зрозуміла його,  нумерологію він має на увазі, чи що? Вона знизала плечима. А Таріс із Гайсаром обмінялися поглядами: оце так Яніза! Все обернула на своє, сама, без Лотара, визнала Гайсара перед Зорями, а ніхто за тридцять років так і не здогадався!
- Тарісе, - Ліна раптом потягла його за рукав, - імена я підберу, а хто народився? Хлопчики чи дівчатка?
В її очах панувала така розгубленість, що Таріс не одразу усвідомив, про що вона питає. А потім вони з Гайсаром одночасно вибухнули реготом.
- Ви чого? - образилася вона. - Ну, не дивилася я туди! Мені головне було, щоб вони закричали і перерізати пуповину. Знаєте, як страшно було? А вам би тільки посміятися.
- Сміємося ми, бо ви з Гайсаром сьогодні переможці драконів [герої дня], - відповів Таріс. - Він своїх дітей порахувати не зміг, а ти не побачила того, що цікавить усіх насамперед. Дівчата це. Дві вправні дівчини, які, тільки-но народились, усіх встигли налякати.
- Що, і тебе? - спитав Гайсар.
- А чим я кращий за вас? Та я мало не посивів, коли побачив на грудях у Айди дві голови!
І вони знову розсміялися, тепер уже втрьох.
Дівчаток назвали Аллою та Наталією. Батьки вирішили, що ці імена їхнім дочкам підходять і навіть дуже. Наталя – народжена, Алла – інша. А матінка Гайяна запитала тільки, чи добрими людьми були ті, хто звався так раніше і вдовольнилася відповіддю, що так - і добрими і розумними, ще й заміж щасливо повиходили. Це Ліна знала точно, бо саме так звали її подруг, тих сестер-близнючок, що вчилися з нею в університеті.