Глава 55

Коли Таріс пішов вершити свої державні справи, а слідом за ним на службу подалися і Гайсар з Вальтеном, матінка Гайяна покликала служницю і теж кудись вирушила. На домашньому острівці залишилися лише Айда та Еліна. Дві невістки. Треба дружити!
Вони проводили всіх і вийшли з дому на відкриту частину острівця.
Айді було важко. Ступала вона повільно, перевалювалась з боку на бік, наче качечка, і змушена була підтримувати обома руками свій величезний живіт, але все одно пішла гуляти  з Еліною, показувала їй  острівець і все, що на ньому знаходиться. Назви усіх предметів, навіть тих, призначення яких було незрозумілим, Еліна старанно записувала у блокнот.
Два величезні дерева розкинули свої крони мало не наполовину острова. Айда назвала їх знайомими словами: "чоловік" і "жінка", хоча ніякої суттєвої різниці між деревами Еліна не помітила - на обох, наче на земних апельсинах, одночасно і квіти розпускалися і плоди визрівали. Під деревами була влаштована невеличка заплава, де на піщаному дні лежали двостулкові молюски в розкритих раковинах. Щоби мушлі не зачинилися, їх зафіксували бамбуковими палицями. Молюски були різної величини, деякі розміром з долоню, інші - не менші за столову тарілку. Одна стулка раковини була мілка, інша глибока, обидві зсередини вкриті перламутром.
Так ось із чого виробляють посуд на Таріоні! Обточують зовнішній, темний шар стулки і одержують витончену перламутрову тарілку.
У двох найбільших молюсків з боку була прилаштована сітка. У кожній сітці плавало кілька величезних темно-зелених ікринок.
- Курра, - сказала Айда, вказуючи на розкриті черепашки, а потім взяла  прутик і полоскотала найбільшого молюска. Він відреагував – кілька разів скоротився і випустив у сітку чергу ікринок.
Так ось чиї яйця вранці подавали до столу! А що зелені... Напевно, вони червоніють вже при варінні, як земні раки.
- Точно кура, якщо яйця несе, - усміхнулася Ліна.
Айда випросталась і потерла поперек. Бідолашна, тяжко їй.
Далі вона привела Ліну на невеликий кам'яний майданчик, на якому лежали акуратно розправлені полотнища тканини. Кожен клапоть по кутках був притиснутий гладенько обкатаним камінцем. Тут так білизну сушать, чи що?
Айда з докором промовила якусь довгу фразу, в якій Еліна розібрала тільки ім'я Люсьяни, і нахилилася, збираючи білизну. Ліна кинулася їй допомагати. Напевно, це мала зробити Люсь, але забула, бо крутилася перед дзеркалом, милуючись собою у новій футболці.
Раптом Айда скрикнула і Ліна побачила, як під ногами жінки розтікається велика мокра пляма. Сталося те, чого ніхто з них не очікував – у Айди почалися пологи.

***

Один раз у житті Еліні довелося бачити пологи. Від початку до кінця. Їй було тоді двадцять. Ольга надумала народжувати Варку, саме тоді коли Віктор пішов на добове чергування. Тітка Іра, як завжди у вихідний, була на дачі, а в пологовому будинку вже було заявлено, що роділля буде не сама. Ось і довелося Ліні виступити у якості  групи підтримки.
Так от. Те, що вона бачила тоді, анітрохи не скидалося на те, що відбувалося зараз.
Ольга мучилася дев'ять годин. Айда народжувала швидко. Перейми у неї почалися, тільки-но відійшли води, та такі часті, як у Ольги перед самим народженням дитини. А в домі не було нікого, хто міг би надати роділлі кваліфіковану допомогу. Сама ж Ліна гадки не мала, що треба робити. Її охопила паніка, як і тоді, коли у діда трапився серцевий напад.
Що робити? Що ж робити? Де шукати людей та як покликати на допомогу, якщо її ніхто не розуміє? І Айду не залишиш, і з острівця не можна йти, заблукати в цих куполах, містках і протоках легше ніж не заблукати. І матінка все ніяк не повертається. Невже доведеться справлятися самій?
Таріс казав, що треба починати з найпростішого. Треба бодай додому її відвести.
Тремтячою рукою дівчина обхопила Айду за  спину:
- Спирайся на мене і підемо в дім, там можна прилягти.
Звук власного голосу заспокоював. Їй не було важливо, чи розуміє її таріонка, Ліна продовжувала говорити, переконуючи жінку та себе, що все буде добре.
За той час, що вони шкутильгали до куполів, довелося двічі зупинятися, аби перечекати перейми. А коли увійшли в будинок і Ліна хотіла зайти в знайому спальню, Айда відсахнулася і швидко загомоніла. А потім мало не бігцем кинулася до виходу у внутрішній дворик. 
Напевно їй не можна тут перебувати, зрозуміла Ліна. Треба буде розібратися з цими таріонськими заморочками, щоб якось не втрапити у халепу.
У внутрішньому дворику Айду знову скрутило. Але тепер, доки тривала перейма, Ліна встигла зібратися з думками.
Так. Айду треба кудись покласти. Якщо у неї в ванні є така лежанка, як у Таріса, це добре. Потім треба вимити руки. А далі все станеться само собою. Акушерка, яка допомагала Ользі, казала, що дитині головне не заважати, і тоді вона сама чудово впорається. Айда народжувати вміє, адже це вже не перший раз. Значить треба буде тільки підставити руки, щоб дитина не випала і не розбила голівку об кам'яну лаву.
До спальні таріонки вони добиралися ще хвилин із десять, зупиняючись на кожному кроці. А коли нарешті потрапили до ванної кімнати, виявилося, що лежанка, на яку так розраховувала Еліна, зайнята. Там стояла дитяча ванночка, мармурова, зрозуміло, прибрати яку, або хоча  зрушити вбік у Еліни не вистачило сили.
Але схоже, Айда і не збиралася народжувати лежачи. Вона роздяглася, присіла навпочіпки, сперлася спиною об лаву і стала щосили тужитися. Ліна ледве встигла обполоснути руки і відшукати в ніші над умивальником рушник, як з'явилася дитяча голівка. Ще одна потуга, і слизьке тільце вивалилося дівчині на руки.
- О-о-ох, - застогнала Айда з полегшенням, а Ліна усвідомила, що це ще не все.
Дитинка кричала на всю силу своїх легень і миттєво з моторошно білої зробилася червоною, але вона, як і раніше, була пов'язана з матір'ю пуповиною яку треба було перерізати. Ліна добре пам'ятала, як це робила акушерка у пологовому будинку. Вона наклала на пуповину два затискачі, а потім різанула між ними ножицями.
Ліна із запитанням подивилася на Айду, показала пальцями ножиці і сказала:
- Чик-чик?
Айда розсміялася і вказала на свій сін, що лежав на  лаві. Ліна поклала дитину на мох і взяла жилет. На лівій поличці, з вивороту, були пришиті шкіряні піхви з витонченим кинжальчиком усередині, надзвичайно гострим, як з'ясувалося.
Затискачів тут ніяких не було, тому Ліна відірвала від рушника дві стрічки і використала їх як лігатури, а потім перерізала пуповину. Замотала вона дитину не дуже охайно, але вже як зуміла. Не доводилося їй раніше користуватися пелюшками. Варю вони ніколи не сповивали.
Тепер немовля потрібно було прикласти до грудей. Ліна знала, що це дуже корисно і для матері, і для дитини. Айда була не проти і трохи підвелася, щоб перейти на сухе та чисте місце. Схоже, вона збиралася лягти прямо на підлогу. Проте, ледве жінка ворухнулася,  на мох знову ринули води. Хіба так має бути? Ліна не розуміла, що відбувається. А Айду тим часом знову скрутило переймою. Однак, якщо першого разу вона пнулася мовчки, то тепер кричала від болю та страху, бо теж не розуміла, що діється. Адже вона вже народила, чому ж у неї знову потуга?
Першою здогадалася Ліна.
- Двійня! У тебе буде двійня, Айдо! Зараз з'явиться другий!
Айда вміла народжувати і знала, що потуги безболісні, якщо жінка все робить правильно. Але тепер її долав біль так, що навіть крик вгамувати не вдавалось.
Дивна землянка, яку Зорі подарували правителю, щось кричала і махала перед її лицем двома виставленими пальцями, а потім просто затиснула їй рота рукою, перериваючи крик. Щойно біль відступив, Айда знову побачила перед своїм носом два пальці і почула:
- Два дитини.
- Ні, - Айда замотала головою, - такого не буває.
Але землянка нічого не зрозуміла, вона вказала на новонародженого, що лежав на підлозі:
- Один дитина.
А потім на живіт Айди:
- Два дитина.
Вона була настільки впевнена у своїх словах, що  Айда їй мимоволі повірила. Наступна потуга була безболісною, бо роділля все робила правильно.
Другу пелюшку Ліна отримала, відкромсавши клапоть від широкої сукні Айди, бо рушників у ванні більше не було. Ні, сама вона ніколи не стала б псувати гарну річ, це Айда веліла їй так вчинити, вказавши на сукню і повторюючи ото дивне "чик-чик". Ось вона й відхопила кинжальчиком шматок подола. Також приготувала дві стрічки для пуповини. І вчасно. За наступної потуги дитина народилася.
Тепер Ліна діяла вправніше. Відділила малюка, коли він закричав, загорнула в імпровізовану пелюшку, і допомогла Айді лягти на підлогу. Декілька секунд з подивом спостерігала як живий килим самоочищається - вбирає у себе те, що пролилося на  нього під час пологів. Потім поклала на груди матері спочатку одну дитину, а потім другу. Обидва малюки одразу впіймали кожен свій сосок і жадібно зацмокали. Поміж ніг у жінки звисали дві пуповини, і Ліна не знала, що з ними робити. Тому вона просто прикрила Айду та дітей залишками широкої сукні та лягла поруч. Вона втомилася  так сильно, ніби народжувала сама. Пережите напруження знайшло собі вихід у сльозах. Дівчина не хотіла лякати Айду і заплющила очі, але мокрі доріжки все одно з'явилися на її скронях, а схлипи, які ніяк не вдавалося вгамувати переросли в справжнісінькі ридання. А потім над нею схилився Таріс, і вона зрозуміла, що все закінчилося.