Глава 55

Коли Таріс пішов вершити свої державні справи, а слідом за ним на службу подалися і Гайсар з Вальтеном, матінка Гайяна покликала служницю і теж кудись вирушила. На домашньому острівці залишилися лише Айда та Еліна. Дві невістки. Треба дружити!

Вони проводили всіх і вийшли з дому на відкриту частину острівця.

Айді було важко. Ступала вона повільно, перевалювалась з боку на бік, наче качечка, і змушена була підтримувати обома руками свій величезний живіт, але все одно пішла гуляти  з Еліною, показувала їй  острівець і все, що на ньому знаходиться. Назви усіх предметів, навіть тих, призначення яких було незрозумілим, Еліна старанно записувала у блокнот.

Два величезні дерева розкинули свої крони мало не наполовину острова. Айда назвала їх знайомими словами: "чоловік" і "жінка", хоча ніякої суттєвої різниці між деревами Еліна не помітила - на обох, наче на земних апельсинах, одночасно і квіти розпускалися і плоди визрівали.

Під деревами була влаштована невеличка заплава, де на піщаному дні лежали двостулкові молюски в розкритих раковинах. Щоби мушлі не зачинилися, їх зафіксували бамбуковими палицями. Молюски були різної величини, деякі розміром з долоню, інші - не менші за обідню тарілку. Одна стулка раковини була мілка, інша глибока, обидві зсередини вкриті перламутром.

Так ось із чого виробляють посуд на Таріоні! Обточують зовнішній, темний шар стулки і одержують витончену перламутрову тарілку.

У двох найбільших молюсків з боку була прилаштована сітка. У кожній сітці плавало кілька величезних темно-зелених ікринок.

- Курра, - сказала Айда, вказуючи на розкриті черепашки, а потім взяла  прутик і полоскотала найбільшого молюска. Він відреагував – кілька разів скоротився і випустив у сітку чергу ікринок.

Так ось чиї яйця вранці подавали до столу! А що зелені... Напевно, вони червоніють вже при варінні, як земні раки.

- Точно кура, якщо яйця несе, - усміхнулася Ліна.

Айда випросталась і потерла поперек. Бідолашка, тяжко їй.

Далі вона привела Ліну на невеликий кам'яний майданчик, на якому лежали акуратно розправлені полотнища тканини. Кожен клапоть по кутках був притиснутий гладенько обкатаним камінцем. Тут так білизну сушать, чи що?
Айда з докором промовила якусь довгу фразу, в якій Еліна розібрала тільки ім'я Люсьяни, і нахилилася, збираючи білизну. Ліна кинулася їй допомагати. Напевно, це мала зробити Люсь, але забула, бо крутилася перед дзеркалом, милуючись собою у новій футболці.

Раптом Айда скрикнула і Ліна побачила, як під ногами жінки розтікається велика мокра пляма. Сталося те, чого ніхто з них не очікував – у Айди почалися пологи.

***

Один раз в житті Еліні довелося бачити пологи. Від початку до кінця. Їй було тоді двадцять. Ольга надумала народжувати Варку саме тоді коли Віктор пішов на добове чергування. Тітка Іра, як завжди у вихідний, була на дачі, а в пологовому будинку вже було заявлено, що роділля буде не сама. Ось і довелося Ліні виступити у якості  групи підтримки.

Так от. Те, що вона бачила тоді, анітрохи не скидалося на те, що відбувалося зараз.

Ольга мучилася дев'ять годин. Айда народжувала швидко. Перейми у неї почалися, тільки-но відійшли води, та такі часті, як у Ольги перед самим народженням дитини. А в домі не було нікого, хто міг би надати роділлі кваліфіковану допомогу. Сама ж Ліна гадки не мала, що треба робити. Її охопила паніка, як і тоді, коли у діда трапився серцевий напад.

Що робити? Що ж робити? Де шукати людей та як покликати на допомогу, якщо її ніхто не розуміє? І Айду не залишиш, і з острівця не можна йти, заблукати в цих куполах, містках і протоках легше ніж не заблукати. І матінка все ніяк не повертається. Невже доведеться справлятися самій?
Таріс казав, що треба починати з найпростішого. Треба бодай додому її відвести.

Тремтячою рукою дівчина обхопила Айду за  спину:

- Спирайся на мене і підемо в дім, там можна прилягти.

Звук власного голосу заспокоював. Їй не було важливо, чи розуміє її таріонка, Ліна продовжувала говорити, переконуючи жінку та себе, що все буде добре.

За той час, що вони шкутильгали до куполів, довелося двічі зупинятися, аби перечекати перейми. А коли увійшли в будинок і Ліна хотіла зайти в знайому спальню, Айда відсахнулася і швидко загомоніла. А потім мало не бігцем кинулася до виходу у внутрішній дворик. 

Напевно їй не можна тут перебувати, зрозуміла Ліна. Треба буде розібратися з цими таріонськими заморочками, щоб якось не втрапити у халепу.

У внутрішньому дворику Айду знову скрутило. Але тепер, доки тривала перейма, Ліна встигла зібратися з думками.

Так. Айду треба кудись покласти. Якщо у неї в ванній є така лежанка, як у Таріса, це добре. Потім треба вимити руки. А далі все станеться само собою. Акушерка, яка допомагала Ользі, казала, що дитині головне не заважати, і тоді вона сама чудово впорається. Айда народжувати вміє, адже це вже не перший раз. Значить треба буде тільки підставити руки, щоб дитина не випала і не розбила голівку об кам'яну лаву.

До спальні таріонки вони добиралися ще хвилин із десять, зупиняючись на кожному кроці. А коли нарешті потрапили до ванної кімнати, виявилося, що лежанка, на яку так розраховувала Еліна, зайнята. Там стояла дитяча ванночка, мармурова, зрозуміло, прибрати яку, або хоча  відсунути вбік у Еліни не вистачило сили.

Але схоже, Айда і не збиралася народжувати лежачи. Вона роздяглася, присіла навпочіпки, сперлася спиною об лаву і стала щосили тужитися. Ліна ледве встигла обполоснути руки і відшукати в ніші над умивальником рушник, як з'явилася дитяча голівка. Ще одна потуга, і слизьке тільце вивалилося дівчині на руки.

- О-о-ох, - застогнала Айда з полегшенням, а Ліна усвідомила, що це ще не все.

Дитинка кричала на всю силу своїх легень і миттєво з моторошно білої зробилася червоною, але вона, як і раніше, була пов'язана з матір'ю пуповиною яку треба було перерізати. Ліна добре пам'ятала, як це робила акушерка. Вона наклала на пуповину два затискачі, а потім різанула між ними ножицями.