Глава 54

Вони посміхалися і виглядали привітно, але настороженість просочила все навкруги. І навіть Гайсар, хоч і був заздалегідь попереджений про земні звичаї, її руку, простягнуту для знайомства, потиснув лише після ментального тичка з боку Таріса. А вона ніби нічого не помітила. Обійняла матінку, вклонилася Вальтену, посміхнулася Айді. А потім присіла навпочіпки і стала грати з дітьми. Простягла їм паперові фігурки, які перед цим склала, розтрощивши свій блокнот, і показала, як паперова пташка махає крильцями, якщо її смикати за хвостик, а жабка стрибає від натискання пальця. Серце Айди пом'якшало вмить. Вона кинула на чоловіка погляд у якому ясно читалося: "От дурень!" Матінка теж присіла поряд із дітьми. І Вальтен зацікавився незвичайним подарунком під назвою "орігамі". З Гайсаром Таріс вирішив поговорити за першої ж нагоди, треба ж з'ясувати, що на нього найшло?
А потім усіх запросили до столу.
Сімейні посиденьки за їжею були на Таріоні настільки ж розповсюджені, як і на Землі. Щоправда, сам стіл дуже відрізнявся від звичайного. Він був квадратний, великий і низький, лише сантиметрів сорок заввишки. Сидіти за ним належало прямо на підлозі, на моховому килимі, який і тут, у дворику між трьома куполами, вистеляв всю підлогу. Висота столу і відсутність стільців здивували Еліну (у спальні ж нормальні меблі були), але вона наслідувала приклад оточуючих і зайняла місце поряд з Тарісом. Праворуч від них розташувалися матінка з Вальтеном, ліворуч - Гайсар з Айдою. Чоловіки посідали по-турецьки, жінкам принесли величезні подушки, на які Гайяна та Айда вляглися, підібгавши ноги. Еліна розуміла, що має вчинити так само, але гадала, що лежачи не зможе проковтнути ані шматочка, а сісти по-чоловічому не дозволяло плаття. Тому вона просто присіла на колінка. На щастя, Таріс швидко оцінив масштаб проблеми та поставив подушку так, що вона утворила досить стійку спинку.
- Випростай ноги під столом, - сказав він, - так тобі буде зручніше.
Якщо подібна поза і йшла врозріз із місцевим етикетом, обурюватися ніхто не став.
Дітей за сніданком не було, їх забрала жінка, яку Ліні не представили, напевно це була  нянька або якась служниця. Ще одна дівчина прислуговувала за столом - подавала страви у великих морських раковинах, подібних до тієї, що Таріс приносив з пиріжками. Столового приладдя, тарілок та філіжанок на столі не було. Жінка бігала до кухні, розташованої тут же, у дворику, доки не вкрила стулками всю стільницю. Під кінець вона поставила по центру вазу з "букетом" з бамбукових паличок двох видів. Одні були із зазубринами як у гарпуна, інші мали на кінці різьблену спіраль близько трьох сантиметрів завдовжки. Такі собі виделки. Ножів також не поклали, але можливо тому, що вся їжа на раковинах і так являла собою дрібні шматочки на один укус. І напоїв жодних не поставили, але у кожного на поясі висіла срібна фляжка з водою. Таку саму емність Таріс і їй причепив до однієї з петельок.
Все побачене Ліну не надихнуло. Вона згадала свій сумний досвід із китайськими паличками і подумала, що швидко освоїти таріонський застільний етикет не вдасться.
І знову на допомогу прийшов Таріс. Він зняв з петельки на своєму поясі невеликий футляр, в якому знайшлися двозуба виделка і плоска ложка, що більше нагадувала лопатку з поглибленням і сказав:
- Причепи це до пояса і завжди носи з собою.
- Ого! - здивовано вигукнула Ліна. - Це що, золото?
- Навпіл зі сріблом, - уточнив майбутній чоловік. Сам він узяв у руки паличку-шуруп і почав спритно накручувати на неї найрізноманітніші шматочки, а потім поклав готовий "шашличок" на стулку, яку, за його проханням, поставили перед Еліною. Більше нікому тарілки не знадобилося, і всі приступили до трапези.
Дід розповідав, що на Таріоні застільні бесіди вважаються ознакою хорошого тону, але тут чомусь усі мовчали. Тільки Таріс розповідав про продукти, які вони куштували. Ліна сподівалася, що виною тому мовний бар'єр, а не небажання з нею спілкуватися. Треба терміново вивчати мову, бо тих таріонських слів, що були в її запасі, для розмов явно не вистачало.
Їжа була смачною. Особливо їй сподобалися помаранчеві кульки, схожі на яєчний жовток, але з рибним присмаком. Соус би до них якийсь, на кшталт майонезу, і взагалі була б краса! Називалися ці кульки "курра". І біле м'ясо, нарізане кубиками, мало таку саму назву. Таріс сказав, що на Землі він нічого подібного не зустрічав, тому не знає, як воно могло би там називатися, але взагалі тваринний і рослинний світ на обох планетах мають багато спільного. У мудріших із цього приводу навіть є гіпотеза про взаємопроникнення життєвих форм у паралельних світах, не доведена поки що, на жаль.
- А чого це не доведена? - здивувалася Еліна. - Ми ж з тобою взаємно проникли, чому інші не можуть? У нас он про всяких там нессі вже сто років пишуть, хоча, звідки б їм взятися в закритому озері, а у вас тут дракони просто так водяться. То може там під водою портал який? А з рослинами ще простіше, їх люди або тварини переносять туди-сюди у вигляді насіння чи плодів.
У відповідь на це Вальтен хмикнув, Гайсар упустив свою паличку, а Таріс поспішив порозумітися:
- Вальтен та Гайсар розуміють тебе через моє сприйняття. Це називається ментальний зв'язок.
От і розкрився секрет мовчання за столом.
Хліба у звичному виді серед поданих страв Ліна не виявила, але з'їла паляничку, бездріжжову, здається, а ще багато фіолетових помідорчиків розміром з вишню, бо після довгої зими їй хотілося свіженького.

***

Після сніданку Таріс сказав, що йому треба піти ненадовго, виключно для того, щоб у палаці не забули, як він виглядає, і що незабаром він повернеться.
Ця невибаглива хитрість анітрохи не ввела її в оману.
- Іди, працюй, імператоре, хіба ж я не розумію? - усміхнулася Еліна і м'яко підштовхнула його до виходу. - Мені все одно треба подумати.
- Про що подумати? - здається, Таріс злякався.
- Мені ж треба тут чимось займатися. Дід, коли потрапив на Землю, вивчився з нуля та став архітектором. Ось і я спочатку згадаю все, що вмію.
- Ти боїшся залишитися без роботи?! Еліно, та якби я не наклав заборону на відвідування нашого острівця, мудріші тебе би вже на шматочки розірвали. Ти всім потрібна, і насамперед Айкитові. Він хоче прочитати ті книги, що записані на рідері, а у мене немає часу цим займатися, та й впораєшся ти із цим набагато краще за мене.
- Але хіба він зрозуміє?
- Є технологія подібна до того, як Вальтен і Гайсар сприймали тебе за столом. Тільки замість свідомості-ретранслятора там використовується кристал-накопичувач. Коли текст начитується на кристал, він втрачає мовну приналежність. Той, хто зчитує записане, сприймає його вже своєю мовою.
- Універсальний перекладач!
- Так, але для нього потрібна людина, яка досконало володіє мовою оригіналу, інакше будуть неточності. Дочекайся мене і ми відвідаємо Айкита. Познайомлю тебе з мудрішим і покажу як відбувається запис. - Він поцілував її та відкрив портал.