Глава 42

Ррідона наздогнали на березі Драконячої затоки, там, де троє братів колись проходили випробування на зрілість. Зараз, зрозуміло, на кам'яних сходах не було глядачів, зате в самій бухті висока вода вирувала від тіл драконів. Дні літнього сонцестояння - період шлюбних ігор у морських чудовиськ. І ось туди, в безодню,  переповнену хижаками, і шпурнув Ррідон ментальний підсилювач, коли зрозумів, що від переслідувачів йому більше не втекти.

Напевно, якби на Таріон звалилися небеса, це не дезорієнтувало б ентарів настільки сильно, як звістка про втрату тара. Вранці за столом Дев'яти знайшлося лише дві адекватно мислячі людини - Таріс і Лотар. Усі життєві засади решти глав Домів, були порушені. Ніхто з них не уявляв собі життя без ментального впливу на людей, здоров'я та сили природи. Як розповідав Вальтен, ентар Шарден, коли побачив, що тар летить у безодню, мало не кинувся за ним. Точніше, кинувся. Вої ледве втримали його на краю прірви.

Відновити тар неможливо. Його основа - великий літанієвий кристал незвичайної форми, сама по собі унікальна. Можливо, якщо поставити за мету і вкласти величезну кількість енергії, подібний кристал  можна  виростити штучно. Але на це пішло б не менше тисячі років.

- Тара немає, але ми впораємося і без нього, - сказав Таріс. - Те, що підсилювач останніми роками не використовувався, ні для кого не таємниця. Тож у нас вже є досвід життя без тара, хай він і не великий. Лотар створив чудово діючу систему управління. Ніщо не заважає нам розвивати її і надалі. Крім того, тепер у нас є нові ідеї та навіть готові технології, принесені з Землі. Так, у нас немає поки що бази, подібної до земної, для розробки цих технологій, але є щось інше, набагато цінніше - наша власна наука, наша менталістика з усіма її відгалуженнями від цілительства і педагогіки до порталістики та мнемокристалічних накопичувачів інформації. Ми можемо поєднати земні ідеї з нашими вміннями і, повірте, це все буде не менш дієвим, ніж те, що ми мали досі.

Це було важко, переконати шістьох дорослих чоловіків, зі зруйнованою схемою світоустрою, що життя не закінчено. Був момент, коли Тарісу здалося, наче він, подібно до воїнів Вальтена, утримує ентарів на краю безодні. Але раптом стало легше, і він зрозумів, що не один. Поруч був Лотар, який повністю визнав лідерство сина і погодився стати йому опорою.

- Тар ми обов'язково пошукаємо, коли дракони підуть із бухти. Якщо не знайдемо, зробимо імітацію, – сказав колишній правитель. - Нам потрібен символ. На голові правителя має бути вінець, тому що він отримав його по праву, і ми з цим погодилися. Дім Сайгар підтримує всі починання правителя Таріса.

У причинах такої несподіваної підтримки Таріс вирішив розібратися на дозвіллі, а поки що просто скористався нею. Удвох вони привели ентарів в більш-менш адекватний стан, так що після обіду ті навіть змогли розпочати розслідування вчорашнього замаху.

У коло, що скануватиме Тіері, побажали увійти всі члени Дев'ятки, окрім Таріса і Лотара. Таріс нікому перешкоджати не став, але запросив ще двох мудріших, яким і поставив ті питання, відповіді на які хотів би отримати. І найперше, що він хотів знати, чи Тіері не здуріла, накинувшись на нього. Тобто, чи не захворіла вона психічно.

Вони вивернули з її підсвідомості все, що змогли, щоправда добилися небагато. З'ясували, що це вона, на прохання брата, виманила Тиїзу з її кімнат. Ні, вона не знала, що він має намір вбити суперницю, тому коли Ррідон вдарив ту по голові, так злякалася, що сама почала народжувати. Дізналися, що її дуже злив той факт, що Лотар визнав Таріса, і просто до сказу доводила думка про те, що син якоїсь там ф'ямми хоч у чомусь перевершує її синочка. Не залишилося таємницею і те, як сильно вона сподівалася, що першопроходець згине у прірві під час своєї подорожі і як глибоко розчарувалася, коли цього не сталося. Божевільною вона не була. Її вчинок абсолютно закономірно випливав з попереднього життя. А ось до замаху на Люсьяну вона дійсно була непричетна. І про вибір Кейтара не розповідала нікому. Але це Таріс і сам вже знав.

- Яким буде твоє рішення, правитель?

Жоден керівник не бажає розпочинати своє правління зі смертного вироку. Таріс не був винятком. Заслати її до Вільних, як годиться? Так це і є смертний вирок, їй там не вижити, працювати ж вона не вміє, ще й до того занадто гарна - роздеруть на шматки. А Лотар та Кейтар? Як вони перенесуть це? Вона ж бо член їхньої родини!

- Від завтра, - почав Таріс, - Тіері заборонено з'являтися на Острові Сайгар і решті столичних островів. Лотар має помешкання на одному з острівців Південного архіпелагу, там вона і житиме. Одна, без подруг та фрейлін. Відвідувати її мають право лише чоловік та син, якщо у них виникне таке бажання. Їм же належить утримувати її до кінця життя. Раз на півроку вона піддаватиметься скануванню, спрямованому на виявлення агресивних думок. Якщо такі віднайдуться, або розпорядження залишати острів буде проігнороване, Тіері вирушить до Вільних.

***

Щойно збори закінчилися. Таріс підвівся і попрямував до Кейтара. До нього одразу ж причепилися четверо - охоронець, секретар і два ентари, Чаріз і Ва Шер. Їх, певна річ, ніхто не запрошував, але й прогнати не можна було. Не прийнято. "Мабуть, так і доведеться ходити всюди з супроводом, - подумав Таріс, - аж поки не позбудуся вінця, будь він хоч сто разів імітація".

Біля кімнат брата він несподівано зіткнувся з Люсьяною. Вона вискочила з покоїв Кейтара, збуджена, мало не в сльозах. Побачила Таріса, вчепилася в його сін, як у дитинстві:

- Ходімо, ходімо швидше...

Таріс додав кроку.

У Кейтара все було непросто. З одного боку, він був живий, з очевидною тенденцією до одужання, з іншого - абсолютно роздавлений. І зовсім не втрата тара стала тому причиною. 

З самого ранку апартаменти спадкоємця нагадували прохідний двір. Кейтара відвідали всі, хто тільки захотів. З цікавості, звичайно ж, а не з великої любові. І, зрозуміло, добрих людей, які побажали просвітити хворого, знайшлося серед них безліч. Йому, ледь живому після поранення, донесли все, що трапилося в палаці, і насамперед те, що Ррідон при всіх назвав його своїм сином.