Глава 40

Притиснути судину, з'єднати стінки, спаяти, зміцнити місце з'єднання, закрити рану. Послідовність дій навічно вбита в мозок, але нічого не виходить. Руки Таріса, рясно змочені кров'ю, ковзають по шкірі. Ще й волосся Кейтара прилипло до рани, заважає. Притиснути судину не вдається. А життя брата відлічує останні секунди. Могутнє серце викидає кров струменем. Несподівано, струмінь перетворюється на слабкий фонтанчик. Це Гайсар притиснув шию брата з пораненого боку. Ще й не руками, а чимось на зразок джгута. Це він, здається, зняв з Тіері її шарф, ознаку шляхетності. От молодець! І судину притиснув і руки залишив сухими та чистими. Голова Кейтара міцно зафіксована. Можна працювати! Таріс струшує руками і активує тар. Не сильно, ледь-ледь. Опік Кейтарові не потрібен.  А оце удача! Судина розсічена не повністю, пошкоджена, але кінці її не треба шукати в кривавій каші. Імпульс! Кристал спалахує на мить. Ніс вловлює слабкий запах паленої плоті. Кровотеча припиняється, рана миттєво очищається. Судину відновлено. Таріс піднімається на ноги, Гайсар укладає Кейтара на бік, примостивши йому під голову сін. Залишилося закрити рану, але для цього тар не потрібен. Гайсар зробить це сам, ще й  так, що на шкірі жодного  сліду не зостанеться. У цьому він майстер. 
Кров брата залила Тарісові обличчя і руки, потрапила на волосся і застигла там липкою масою Він спробував стерти її долонями, не досяг успіху, стягнув з голови тар, поки той не прилип до голови остаточно, і поклав його на стіл. Все, що сталося, зайняло не більше двох хвилин, а здається, ніби минула ціла вічність. Тепер над Кейтаром схилилися Гайсар та Айкит. Гайсар швидко закінчив свою частину роботи, Айкит довго сидів, притискаючи долоні до голови та серця Кейтара. У Залі тиша, ніби й не стежать більше десятка людей за тим, що відбувається. Всі завмерли, оточивши стіл, Кейтара і тих, хто намагається йому допомогти. Тільки Тіері сидить на галереї. Її відвів туди мудріший Тонар, всадив  і скував ментальними путами. Ще й рота заткнув наказом, інакше вона ревла б і досі.
Нарешті Айкит піднімає очі на глядачів:
- Нічого не можу вдіяти, - каже він. - Крові залишилося мало. Серце не може працювати вхолосту. Він помирає.
Лотар ніби удар під дих получив, але він мовчить. А от Ррідон із диким ревом мчить до галереї і намагається дістати сестру:
- Ти! Погань! Ти що наробила?! Ти вбила мого сина!
У Ррідона є син? Звідки? Хіба він не безплідний, як всі інші, що перехворіли? Чи не хворів? Тоді чому не одружений? Але не зараз про це, є більш невідкладні справи. Ментальний поклик Таріса чули, мабуть, і на Вільних Островах:
- Люсь! Швиденько! Мій рюкзак у Залу! Усі розчини, шприци, системи! Набір сироваток та стулку!
Люсь з'являється швидко. Її портал точний та красиво побудований. Вона виходить прямо перед Тарісом, але одразу  з жахом відскакує від нього. Закривавлений Таріс і справді виглядає наче  нічний кошмар.
- Ти поранений? - скрикує вона.
- Не я, Кейтар!
Але вона вже і сама бачить нареченого на підлозі. Її починає хитати. От-от звалиться, цього їм ще не вистачало!
- Немає часу, Люсь, - обриває її Таріс. - Працюємо. Допомагай! Тримай флакон.
Гайсар вже розкрив дорогоцінну земну систему і наповнює її земним же розчином. Люсь притисла флакон до грудей, стоїть, як дерев'яна. Голка легко входить у руку Кейтара, і одразу ніби провалюється. Є! Перший флакон вливається дуже швидко. Другий трохи повільніше. Третій – з тією ж швидкістю, що капали на Землі, коли рятували жінку. І лише наприкінці четвертого обличчя Айкита трохи розгладилося.
- Краще, - каже він. – Пульс наповнюється. Але цього замало. Надовго не вистачить. На воді серце працювати не може.
- Знаю, - відповідає Таріс. - Потрібна жива кров.
- Хіба він зможе зараз її пити? - спитав хтось з Дев'ятки.
- Навіщо пити? - здивувався Гайсар. - Ми увіллємо йому кров прямо в жили. Потрібно тільки, щоб вона підходила, тому що у всіх кров різна і часто несумісна.
- Моя підходить, - сказав Таріс. Йому принесли таз з водою, щоб хоч трохи вмився. - Зараз ми перейдемо у покої Кейтара і переллємо йому частину моєї крові. За цей час Люсьяна перевірить усіх, хто побажає допомогти спадкоємцю. У того, хто підійде, ми візьмемо не більше половини глека крові. Здоровій людині шкоди від цього не буде.
- Люсьяно, почни-но, дитинко, з Тіері, - почувся з галереї голос Тонара, - нехай виправляє те, що накоїла. До речі, ви чули ту нісенітницю, що сказав Ррідон? Який Кейтар йому син?
- Чому нісенітницю? - запитав хтось за спиною у Таріса. - Ррідон завжди ставився до нього як до сина, інших спадкоємців у нього все одно немає. Та й лицем Кейтар вдався у Го Еррів, а не в Сайгарів.
- Де Ррідон?! - рик Лотара був воістину страшний. Він стояв вчепившись у край столу, блідий, з перекошеним обличчям. Напівсліпі його очі були широко розплющені, а в зіницях замість здорової чорноти царювала сіра імла.
А справді, де Ррідон? Ентара Го Ерра у Залі не було. Як не було і тара на столі.

***

Слід порталу, відкритого Ррідоном, майже згас, коли в погоню за викрадачем кинулися ентар Шарден, Вальтен та два стражники, їхні ж співвітчизники. Якщо хтось на Таріоні і здатний вистежити втікача, то це шарденці, природжені воїни та мисливці.
Кейтара перенесли до його спальні. І одразу ж туди набилася маса народу. Усі, хто був у Залі Дев'яти, зокрема охорона та обидва секретарі, побажали подивитися, як лікуватимуть спадкоємця. Тарісу глядачі були ні до чого, але вигнати їх він не міг. Бо так не годилось. До речі, віддавати кров Кейтарові ніхто з них не поспішав. За той час, що Таріс упорядковувався, Люсьяна обстежила тільки Тіері, Лотара і самого Кейтара.
У Тіері виявилася третя група крові, у Лотара - друга. А у Кейтара – перша. Як таке могло статися? Таріс був здивований.
Батько Кейтара не Лотар? А хто? Ррідон? Безодня! Невже інцест? Цього їм ще не вистачало! Таріс з Айкитом перезирнулися,  зрозуміли один одного без слів.
- Кров Тіері Кейтару не підходить, - оголосив мудріший.
- А у Лотара ми не можемо брати кров, тому що незабаром на нього чекає операція з відновлення зору і для цього знадобляться всі сили організму, - додав Таріс.
- Я почекаю з операцією, якщо це допоможе Кейтару, - сказав Лотар.
- Немає сенсу. Ми знайдемо інших донорів.
- У нас є такі як треба, - сказала Люсьяна. - Даро та Лін. – Це були дитячі імена її друзів-студіозусів. - Зараз я їх покличу.
Брати кров у неповнолітніх Таріс не хотів. Тим більше, що у нього з батьком Даро, ще з часів Люсьяниної бійки, були складні стосунки. Але все ж таки сказав:
- Добре. Клич. Нехай чекають на свою чергу.
Ще перша група була у Люсьяни, але її кров Таріс від початку використовувати не збирався, тому що не знав чи не стане після цього її майбутній шлюб з Кейтаром незаконним. Адже у подружжя не повинно бути жодної краплі спільної крові, заповідав Янтар. З часів імператора Янтара цей постулат на Таріоні вважався непорушним.